Що доречно, а що ні постити у соцмережах в часі війни

Що ми зазвичай публікуємо у себе в соціальних мережах? Правильно, те що спаде на думку: настрій, почуте-побачене, наболіле…І навіть зараз, в стані війни часто не сила себе стримати. Ми живемо у сучасному й цивілізованому світі, здавлося б, публікуй все що бажаєш і як забажаєш. Але…є декілька але.

Сьогодні в мереж важко не натрапити на чвари – кожен зганяє свою злість, куди тільки може. Тому Інформатор зібрав поради психологині Аліни Касілової щодо етики ведення особистої стрічки.

Ми не несемо відповідальність за те, яку реакцію це викликає в інших людей. Наприклад, хтось переїхав за кордон і виклав світлину з морозивом. Одні будуть радіти, що людина в безпеці, другі – пройдуть повз це фото, але знайдуться й такі, які почнуть ображати людину за це.

Кожна реакція — це про людину, яка цю реакцію проявляє. Якщо в когось це викликає наплив злості, агресії, людина починає ображати іншу людину — це завжди про переживання читача. Наприклад, хтось із рідних зараз на фронті й вони не дозволяють собі радіти, у когось рідні померли й життя стало чорним і дуже сумним.

Зараз люди постять більше природу, адже вона завжди давала і дає сили. Майже ні в кого немає фото щасливих моментів, бо більшість з нас у тривозі та смутку. А навіть якщо трапляються радісні моменти — ми соромимось ділитися. Мовляв, “а що подумають інші”  чи “яке я маю право говорити про хороше, коли навколо смерть”.

Але це хибні думки. Концентрація на хороших моментах дає ресурс. Добре також постити щось гарне та підтримуюче з минулого. Чим більше позитиву й підтримки — тим краще.

І ось те саме АЛЕ

Неетично постити те, в чому людина не розбирається. Наприклад, багато хто зараз намагається проаналізувати події, описувати політичні зміни й видавати це за істину. Важливо пам’ятати, що є сфери, в яких ми мало що розуміємо (навіть, якщо читали про це книжки) і є події та рішення, на які ми ніяк не можемо вплинути.