Як тобі не соромно? А хто винен? Пригадуєте ці мамині фразочки? Так-так, краще не треба, бо спогади тих емоцій явно таки не надто солодкі. Проте сором і почуття провини можуть нерідко грати нам на руку, оскільки кожна людина — соціальна, її поведінка зумовлена системою власних та прийнятних у суспільстві цінностей. Саме завдяки сорому й провині відбувається регулювання поведінки людини.
Інформатор вирішив за допомогою професійного психолога Костянтина Прокоповича Пейчева розібратися з цими доволі різними, але водночас схожими емоціями, і зрозуміти, що з ними робити!
Люди — це соціальні істоти. Нам важливо регулювати свою поведінку відносно до своїх цінностей, а також до цінностей, які є прийнятними в суспільстві. Регулювання поведінки відбувається в тому числі за рахунок таких емоцій як сором та провина, які часто можуть плутати між собою.
Що є що?
- Сором — це негативне самоосудження, приниження власної гідності, бачення себе нікчемною людиною.
- Провина — оцінка власних дій чи поведінки як небажаної, але при цьому внутрішньо ви не втрачаєте власну гідність. Провина — це усвідомлена емоція, яка викликана порушенням власних або суспільних моральних норм, та зазвичай характеризується негативною самооцінкою. Провина є поширеним наслідком травматичного досвіду.
Чи є від них користь?
- Люди, які переживають травматичні події, такі як війна, можуть відчувати провину від того, що знаходяться в тилу. Почуття провини є досить складним феноменом. Нерідко люди немовби “застрягають” у цьому стані, що гальмує подальшу адаптацію до нової реальності. У випадку з біженцями ця вина може призвести до відмови від інтеграції в нове суспільство, ідеалізації минулого, постійному переживанні травматичних подій.
- І почуття провини, і сором — це емоції, які не завжди схвалюються в нашому суспільстві. Але важливо усвідомлювати, що провина спонукає нас діяти та виправляти наші помилки, робити нові корисні вчинки. Такі активні дії дозволяють нам почувати себе краще в довгостроковій перспективі. Отже, провина може бути корисною.
- Сором, з іншого боку, взагалі не забезпечує такої користі. Сором — це акт самопокарання, самознущання, який не має реальної мети і не веде до подальшого розвитку особистості після травмуючої події.
Що ще потрібно розуміти?
- Доведено, що вираження власних емоцій та обмін досвідом з іншими є ефективними засобами подолання травматичних подій. Таким чином людина усвідомлює, що вона не самотня зі своїми проблемами.
- Якщо ви, ваші друзі та родичі знаходитесь у відносній безпеці, не бійтеся говорити про емоції. Діліться почуттями один з одним, розповідайте ваш досвід. Це стане вашим острівцем підтримки в океані невизначеності, в якому ми живемо зараз.
