російська федерація вчергове пробила дно. Цього разу ще глибше, хоч і здавалося “куди вже далі?”…
Вчора на сайті державної інформаційної агенції ворожої країни “РИА Новости” було оприлюднено статтю авторства Тимофія Сєргєйцева під назвою “Что Россия должна сделать с Украиной”, яка, щоправда, згодом дивним чином звідти зникла. На щастя, текст зберігся в інтернет-архівах. Посил статті прозорий – Україна повинна бути денацифікованою. На думку Президента України Володимира Зеленського, це – не просто текст, а один з доказів для майбутнього трибуналу проти російських воєнних злочинців.
Інформатор зафіксував основні тези пропогандистського тексту.
“В статті описуються чіткий і прорахований порядок знищення усього, що робить українців українцями, та й самих наших людей – тих, кого не вдасться зламати і підкорити”, – йшлося у зверненні Володимира Зеленського до парламенту Румунії 4 квітня.
“Якби наша армія не вистояла, якби наш народ не піднявся на захист держави, вони зробили би те, що зробили в Бучі, але на всій території України”, – додав Зеленський.
Президент наголосив, що тези про “деукраїнізацію” та “денацифікацію” висуває російське державне інформаційне агентство – відтак це є офіційною ідеологічною позицією росії, котру не мають намірів приховувати.
“Нам відомо про цілеспрямовані вбивства вчителів, вихователів на тимчасово окупованих територіях. Нам відомо про цілеспрямований терор проти усіх, кого окупанти розглядали як активістів, як людей пов’язаних з армією. Навіть просто присутність в квартирі людині національної символіки України, державного прапора або герба, вже була для окупантів приводом для того, щоб вбити цю людину або принаймні погрожувати вбивством”, – підсумував президент.
ПРО ЩО ЙШЛОСЯ В СТАТТІ
Невдовзі після оприлюднення текст статті став недоступним. На щастя, його досі можна переглядати в архівному форматі.
На думку автора Сєргєйцева нацистська, бандерівська Україна є інструментом Заходу для знищення Росії. Тож сьогодні питання денацифікації перейшло в практичну площину.
Сєргєйцев пише, що денацифікація необхідна, коли значна частина народу — найімовірніше, його більшість — втягнута нацистським режимом у свою політику. Тобто тоді, коли не працює гіпотеза “народ добрий – влада погана”. Визнання цього факту – основа політики денацифікації, всіх її заходів, а сам факт і є її предметом.
“Нацисти, які взяли в руки зброю, повинні бути максимально знищені на полі бою. Не слід проводити істотних відмінностей між ЗСУ та так званими нацбатами, а також територіальною обороною, що приєдналася до цих двох видів військових формувань. Всі вони однаково причетні до надмірної жорстокості щодо мирного населення, так само винні в геноциді російського народу, не дотримуються законів і звичаїв війни. Військові злочинці та активні нацисти повинні бути приблизно та показово покарані. Має бути проведена тотальна люстрація. Ліквідовані та заборонені будь-які організації, що пов’язали себе з практикою нацизму”, – йдеться у статті.
До того ж автор стверджує, що окрім верхівки, винна і значна частина народної маси, яка є пасивними нацистами.
“Подальша денацифікація цієї маси населення полягає у перевихованні, яке досягається ідеологічними репресіями (придушенням) нацистських установок та жорсткою цензурою: не лише у політичній сфері, але обов’язково також у сфері культури та освіти”.
Автор вважає, що денацифікація є тривалим процесом, що має охопити декілька поколінь українців. Українське прагнення до незалежності та створення Народного руху України у 1989 Сєргєйцев ототожнює з прагненням до нацизму.
“Укронацизм несе в собі не меншу, а більшу загрозу світу та Росії, ніж німецький гітлерівський нацизм”, – одна з найабусрдніших тез статті.
Додамо й згадку про, залюбленого росією, Бандеру:
“Дебандеризації буде самої по собі недостатньо для денацифікації — бандерівський елемент є лише виконавцем і ширмою, маскуванням для європейського проекту нацистської України, тому денацифікація України — це її неминуча деєвропеїзація”.
Сєргєйцев навіть пропонує розгорнуту інструкцію з денацифікації України:
- “ліквідація озброєних нацистських формувань (під якими розуміються будь-які збройні формування України, включаючи ЗСУ), а також забезпечення їхньої активності військової, інформаційної, освітньої інфраструктури”;
- “формування органів народного самоврядування та міліції (оборони та правопорядку) звільнених територій, що захищають населення від терору підпільних нацистських груп”;
- “інсталяція російського інформаційного простору”;
- “вилучення навчальних матеріалів та заборона освітніх програм усіх рівнів, що містять нацистські ідеологічні установки”;
- “масові слідчі дії щодо встановлення персональної відповідальності за військові злочини, злочини проти людяності, поширення нацистської ідеології та підтримку нацистського режиму”;
- “люстрація, оприлюднення імен посібників нацистського режиму, залучення їх до примусової праці щодо відновлення зруйнованої інфраструктури в порядку покарання за нацистську діяльність (з-поміж тих, до кого не буде застосовано страту або позбавлення волі)”;
- “прийняття на місцевому рівні при кураторстві Росії первинних нормативних актів денацифікації “знизу”, заборона всіх видів та форм відродження нацистської ідеології”;
- “встановлення меморіалів, пам’ятних знаків, пам’ятників жертвам українського нацизму, вшанування пам’яті героїв боротьби з ним”;
- “включення комплексу антифашистських та денацифікаційних норм до конституції нових народних республік”;
- “создание постоянно действующих органов денацификации на период 25 лет”.
Гадаємо, цього досить, аби усвідомити масштаби хворобливості російських настроїв щодо України.
Хай там що вони пишуть, ми тримаємо позиції на інформаційних та бойових фронтах. Ми – незламні, – теза, яку зазомбованій росії навряд чи вдасться допетрати.
Ніка Кричовська
