Мистецтво не може бути поза політикою. Навіть, якщо мова йде про татуювання. Зчаста люди старшого покоління скептично ставляться до такого “апґрейду” свого тіла, утім, серед молоді татуювання залишаються популярними. В історично-культурному контексті тату відображали статус і належність до особливої групи, прикладом, воїнів. Серед європейських народів, зокрема, слов’ян, татуювання було поширеним методом окраси тіла. Зрештою, ця традиція укріпилася.
Сьогодні Інформатору пощастило поспілкуватися з молодою калуською майстринею тату Адріаною Глух. Дівчина розповіла про свій творчий шлях, війну та мрії. До речі, якщо бажаєте зробити патріотичне татуювання — вам до Адріани 😉
Про майстриню: Адріані 17 років. Вона уродженка Калуша. Середню освіту здобула у ліцеї №10, згодом вступила до РАФК (Рогатинського аграрного фахового коледжу) на ветеринара. Після першого року навчання дівчина здійснила свою мрію – пішла на курси з тату й тепер поєднує своє творче захоплення з освітою.
Привіт, Адріано, розкажи нам з чого усе почалося?
Привіт. Як не дивно, з дитинства я любила малювати, відвідувала художні школи. До того ж люди з татуюваннями мені завжди подобалися. Минулого року брат порадив мені піти на курси з тату. Спершу я вагалася, адже це робота з людьми, утім, поборовши сумніви, все таки наважилася пройти навчання. Вже там я познайомилася з багатьма цікавими людьми та побачила глибину світу тату-мистецтва. Малюнки на тілі – це естетика, а процес нанесення – заворожує. Так я й зрозуміла, чим хочу займатися.
Тобто ти молода майстриня?
Так! Тату-майстром я стала доволі нещодавно. Влітку 2021 року я почала вчитись на курсах і практикувати.
Як батьки поставились до такого незвичного вибору професії?
Батьки, особливо мама, спершу були проти тату. Однак світ мінливий, і, як з’ясувалося, батьківська думка теж. Цікавий факт — свою першу тату я зробила саме мамі. А тепер вона мій менеджер, це неабияк спрощує роботу.
Коли почалася війна, які думки вирували в твоїй голові? Як ти це сприйняла?
Дізнавшись про війну, я не зрозуміла цього і не могла повірити. Натоді я перебувала в гуртожитку, навчання ніхто не скасовував. Першою промайнула думка, що мій друг зараз в армії, і це неабияк мене підбило. Згодом я почала трішки допомагати волонтерам і біженцям. Разом з сестрою ми купували їжу та воду, плели маскувальні сітки.
Чому вирішила робити саме патріотичні татуювання?
Коли я відновила роботу, то помітила тенденцію — багато тату-майстрів, роблячи патріотичні тату, частину коштів надсилали на допомогу ЗСУ. Відтак я зрозуміла, що теж зможу допомогти.
Давай помріємо — якою ти бачиш Україну коли закінчиться війна? І якою років через 5-10?
Вірю й сподіваюсь, що війна в Україні скоро закінчиться. Хочу, аби люди на сході змогли виходити на вулицю, не боячись; не помирали від зневоднення чи нестачі їжі. Мрію, щоб українці, які змушені були виїхати за кордон, змогли повернутися додому, до сім’ї. Щоб закохані, котрих розлучила війна, знову були разом. Вірю в те, що через 5-10 років все відбудується й нові міста стануть ще красивішими й зручнішими. Гадаю, ми станемо сильнішим народом, а іноземці все частіше обиратимуть туристичні маршрути до нашої чарівної країни і закохуватимуться у нашу культуру. .
Побажання українцям й читачам:
Друзі, хочу побажати усім миру й спокою, якого нам так не вистачає. Завжди тримайтеся разом, будьте зі своїми рідними та цінуйте час, проведений з ними.
Кинути оком на роботи Адріани можна ТУТ, а заразом й домовитись про сеанс.
Слава Україні!
