Як це бути медсестрою?

Сьогодні Міжнародний день медичної сестри, тому Інформатор поспілкувався з людиною, яка 30 років займалася порятунком дітей – Світланою Сердюк.

Пані Світлана працювала медичною сестрою в Центральній районній лікарні, у дитячому відділенні. Далі пряма мова професіоналки.

Чому ви вибрали цю професію?

Я завжди любила дітей. І педіатрія мені була дуже до душі. У молодості я вибирала між професіями – педагог та педіатр. Але на лікаря не вступила, і пішла вчитись на медсестру.

Якщо б можна було повернутися у минуле,  то ви все одно б вирішили стати медсестрою?

Я все одно б стала лікарем, педіатром, якщо б не медсестрою.

Що найважче було у вашій роботі?

Коли надавання медичної допомоги не допомагало. Бували випадки, коли ми викладалися, а дитина все одно помирала. Працювала медична команда( лікар, медсестри, санітари), після зміни з ніг падали, але врятувати дитину не могли. Це було нестерпно.

Що було найприємнішим у лікарні?

А от навпаки! Коли вдавалось вилікувати дитину. Батьки йшли додому задоволені. І для мене було найприємніше, коли наша робота давала результат. Мені було дуже радісно на душі, коли мами з дітками підходили до медсестер, до мене і дякували. Це було дуже приємно. Мою роботу цінували.

Чи були кумедні випадки на роботі?

Якось взяли ми в маніпулятивну дитинку маленьку, 2 рочки їй було. А дитину, щоб вколоти, потрібно 2 медсестри – одна тримає, інша вколює. Щоб маля руку не смикало, щоб нас не копало (не било), бо й таке бувало. Дитина захищається від того, що її лякає і це нормально. І от був випадок, що ми взяли хлопчика, я збираюсь його колоти, а він на мене нецензурною лексикою сипле. Було дуже смішно, коли діти обурювались та погрожували. Ці погрози були дуже “серйозними”, і одночасно милими.

Що ви найбільше любили в своїй роботі?

Дітей. Ця любов до дітей мені давала сили. Всі казали, що бути медсестрою в педіатрії дуже тяжко та навіть нестерпно. Але не для мене.

Правда, здебільшого діти у нас плакали. Бо всі процедури неприємні: то вушко капаємо, то укол робимо, то горло мажемо. Але, коли вони були задоволені, коли сміялися – це було щастя. А найголовніший кайф у моїй роботі був, коли ми могли сказати: “Фух, тепер все буде добре. Ми змогли!”. Моєю головною метою всі ці 30 років було одужання кожної дитини, яка приходила до лікарні.

Інформатор вітає усіх медсестр України! Ваша робота важлива для кожного з нас.

Анна Сірик