Бути татом: калуські татусі діляться думками про батьківство

Мама це святе. Не тому що нас так вчили у школі, а тому що так насправді є. Але є ще батько. Батько — правда звучить гордо?  А скільки ж всього насправді ховається за цим словом. 

Сьогодні, в День батька, Інформатор вирішив запитати у кількох калуських татусів, що для них означає бути батьком, як вони проводять час з дітьми та що вважають найважливішим у батьківстві? Результати розчулили:

“У першу чергу я відчуваю гордість, але з цим відчуттям є ще й інші менш приємні емоції. Наприклад, коли твоя дитина хворіє, ти хворієш з нею, або, коли вона тебе щось запитує про цей світ, а ти ще й сам не розібрався. Головне дати таку відповідь, щоб дитина сама подумала, і не казати що правильно, а що ні. Це важко, адже нас виховували не так. Раніше ми ходили на піцу або на морозиво, а тепер просто гуляємо. Мені так цікаво дивитись як мої діти ростуть і змінюються. Я дуже сильно їх люблю і впевнений що з них виростуть хороші люди”, — ділиться батько трьох синів, Богдан.

“Для мене бути батьком — бути взірцем для дитини, надихаючи її, вселяючи віру в себе, допомагати рухатись вперед попри невдачі. Особисто я, стараюсь приділяти достатньо часу для прогулянок з сином, він любить кататись на велосипеді. Часто беру його з собою на роботу, де він з задоволенням старається мені допомагати. Найважливіше у батьківстві — якісний час проведений з дитиною. Бо саме його не вистачає в днях, загружених різними справами. Діти потребують багато уваги від ОБОХ батьків, про це варто пам’ятати кожному. Тато має бути доступний для дитини у будь-який час і відгукуватись на її прохання, навчити долати труднощі”, — розповідає поруч зі своїм синочком, тато Іван.

“Бути татом для мене — постійно вчитися. Щонайменше, бути витривалим, чуйним, ніжним, зосередженим. Вчитися помічати дрібниці. І розуміти чого хоче твоя дитина. Вчитися бачити глобальніше. Думаю, це важливо бачити у різних перспективах, якою є твоя дитина і ти поряд з нею.
Ми з донькою проводимо багато часу. Вона ще зовсім крихітна. Я допомагаю дружині. Вмію міняти підгузки й прокидатися вночі від будь-якого звуку, тобто й заколисувати манюню я теж вмію. А кохана нехай вночі спить. 
У батьківстві для мене найважливіше — любити. І ловити кожну мить”, — розповідає батько Ігор, поруч з колясочкою в якій дрімає його донечка.

“Бути татусем — бути суперменом щонайменше! Я не сподівався, що бути батьком це такі титанічні зусилля. Вставати серед ночі, щоб заспокоїти дітей, бути постійно напоготові, якщо треба поїхати до лікаря абощо, не дратуватися. Правда,  коли бачиш заспані чи заплакані очі свого малюка, то роздратування зникає, як туман травневого ранку, тобто миттєво. Спільний з дітьми час намагаюсь проводити якнайбільше. Я працюю айтішником і вдома практично весь час, але поки я в кодах, головна — наша мама, щойно вимикається ноут — починається татовий час. Граємось, купаємось, стараюсь гуляти з ними більше на свіжому повітрі, ну і казки на ніч, теж моє. Найважливішим у батьківстві — вміти огортати дітей любов’ю, але при цьому не переборщити”, — посміхається Михайло, батько двійнят.

З такими татусями нічого не страшно, правда?

Остап Микитюк