Продам, що завгодно: веселі історії нашої редакції в честь свята

Цікаво, ви продавали шонебудь-колинебудь? Хоч раз в житті? Мабуть, у кожного в житті була хоч одна така історія. От у нас було. Хочемо поділитися з вами цими милими історіями сьогодні.

Редакція Інформатор Калуш ділиться таємницями:

“Я завжди любила гроші, тому, як тільки у бабусі на городі виросли огірки, я вирішила організувати бізнес. На моє щастя, бабця з дідом підтримували всі мої шалені ідеї. У найближчу неділю ми вже стояли з 3 ящиками огірків на місцевому базарі. Мені вдалося продати товар за пів години, тому наступного тижня ми повезли не тільки огірки, а ще й вишню, кабачки й молоду картоплю. Знову продалось усе за 30 хвилин. Що робити? Довелось моїй бабці посадити ще сотню кущів огірків, щоб мені, малій 11-річній дівчинці, було що продавати. Загалом я продала понад 100 кілограмів по 20 гривень, тобто — 2 тисячі гривень!”, — розповіла Анна Сірик.

 

 

 

“В дитинстві я не любив прибирати й постійно говорив, що приберу потім, а потім так і не наступало. Одного разу я сказав, що я прибирав би, якщо мені платили за це. Мама довго не думаючи підхопила мою ідею і погодилася. Так я продав послуги клінінгової компанії, не знаючи про такі послуги”, — признався Олег Вітковський.

 

“У дитинстві я продавав молодшим дітям саморобні комікси. То були вільні перекази фільмів, які крутили по ТБ. Оскільки ці комікси були дуже дешевими, то діти надавали їм перевагу, бо могли собі їх дозволити. Так я продавав 20 екземплярів на тиждень. Вони справді користувались популярністю, і я отримував позитивні відгуки. Тоді ще були популярні жуйки з наклейками. На той момент вони коштували 25 копійок. Ними я і закуплявся за зароблені гроші”, —  поділився спогадом з дитинства наш новачок-журналіст Остап Лагойда.

 

 

“З грошима в мене були такі собі стосунки. Щось продавати для мене завжди було каторгою. Тому все життя я уникав грошових операцій й підрахунків. Але якось я напередодні Нового року, я приїхав у гості до батька на Київщину. Мені тоді було років 13 від сили. Так зійшлися зорі, що дідусь з Карпат, в той самий час, привіз кілька сотень маленьких саморобних ялиночок зроблених з гілляччя. Що з ними робити, було зрозуміло без слів. І от… Темний вечір на Академмістечку, годинка шоста вечора. І я стою на риночку, в кожній руці по ялиночці, і несамовито кричу “Файні ялинки, прямо з Карпат. Купуй сестра, купуй брат”. Дорослі сміялись, але їх купували”, — признався про свої фінансові й поетичні вміння Остап Микитюк.

 

Це ми усе до чого? Сьогодні… День працівників торгівлі. Ми щиро вітаємо усіх продавців й продавчинь, які займаються цією нелегкою справою. Витримки й наснаги вам в роботі.

Щиро, Інформатор.