Якщо не зараз то коли: чи нормально думати про відпочинок під час війни?

Погодьтеся, усі ми часто задаємо собі це питання. На додачу до нього з’являється відчуття гнітючості й інші запитання, на кшталт: “Чи правильно це”, “чи можна так”, “а як же ті, хто захищають нас і натомість сплять в окопах”? Це виснажує. Навіть якщо ви донатите на ЗСУ, працюєте на роботі й платите податки чи займаєтесь волонтерством. Усьому є межа… Особливо ресурсам вашого організму.

Інформатор вирішив розповісти, як рятується від втоми й таких думок наша редакція. Ще більше ми б хотіли дізнатися ваші думки й способи відпочивати. Тому чекаємо на коментарі у соцмережах.

Минуло вже понад шість місяців великої війни з росією. Скільки таких місяців попереду – вирахувати не можливо. Проте вже чітко зрозуміло: це не спринт, а марафон. І на нього треба налаштуватися,

У мирний час людина має роботу, родину, купу відповідальності та зобов’язань. А тепер на це наклалися невизначеність, страх, безсилля і ще більше стресу. Такий “букет” вдвічі швидше спалює внутрішній заряд.

У Остапа Лагойди рецепт відпочину й перевантаження доволі простий:

“Сон — це чудово, тому я надаю перевагу йому, коли справа доходить до відпочинку. Звісно, це не означає, що я просипаю увесь свій вільний час між роботою та на вихідних. Однак, прилягти на зручні матраци після тяжкого дня або дозволити собі полежати трішки довше, знаючи, що нікуди не потрібно йти — це щастя”.

Анна Сірик ставиться до власного відпочину з дещо відмінного від Остапового способу й також не забуває мріяти:

“Я обожнюю екстрим! Ризик допомагає мені пережити складні життєві моменти або ж скинути напругу після завантаженого тижня. Узимку я катаюсь на лижах у Буковелі, влітку випробовую долю на морі – дайвінг, водний скутер, катання на Sup дошках, “польоти на таблетках” (таке спеціальна надувна платформа, в якій головне не вилетіти на швидкості) та навіть стрибки з 20 метрів у воду. Мрію купити собі квадроцикл, бо це дійсно екстремальна їзда! Адреналін допомагає мені відчувати себе живою, щасливою і крутою. Проте є й винятки. Підкорювати гору Піп Івану без крему-спф та у довгих штанах — було поганою ідеєю”.

Олег Вітковський також любитель активного відпочину:

“За час війни я почав приділяти більше уваги якості відпочинку. Якщо ти працюєш, то має бути день чи два, які ти маєш відпочити. Від початку літа я вже підкорив 3 чи 4 гірські вершини й завтра знову йду в гори, щоб відпочити й повертатися до роботи”.

Остап Микитюк старається взяти усього потрошки від своїх колег:

“Я люблю і поспати й активно провести час. Та досить часто то одне, то інше не вдається зробити так, як хотілося. Тому я стараюсь хоч раз на пару днів сісти в авто й просто поїхати кудись, де є природа. Дуже круто, якщо там ще є і річка (або море). Можу годинами дивитися на воду і розкладати думки “по полицях”. Це добряче розслабляє і повертає в тонус. Ще краще, якщо поряд хтось дорогий і близький… і дві чашки кави“.