“Лінь — рушійна сила прогресу”. Той, хто придумав цю фразу дуже спостережливий. Ми також спостережливі, бо виявили, що міжнародна спільнота сьогодні відзначає цікаву дату — День ліні.
Редакція Інформатор Калуш наважилася признатися вам у свої ліні та розібратися чому вона з’являється.
До речі, подейкують, що пральну машинку-автомат придумав інженер, чия дружина захворіла і попросила випрати білизну… Цей анекдот дуже виразно демонструє, як “лінь” підштовхує всіх нас до раціонального розв’язання проблем. Іноді краще відкласти якусь роботу, щоб знайти найкращий, найпростіший та найбільш ефективний спосіб її виконання.
Загальновідомо, що здебільшого лінощі — риса набута, а не вроджена. Що цікаво, зазвичай лінюхи на свої лінощі не скаржаться.
Дуже часто саме лінощі є тривожним дзвіночком, що у вашому житті щось негаразд. . Якщо ви чуєте, як людина хвилюється: “Не можу змусити себе працювати”, знайте, перед вами трудоголік, який дуже гостро потребує відпочинку, а не лінива людина. В такому випадку “лінощі” — захисна реакція. організму.
Що ж таке лінь?
Лінь — відсутність мотивації до дії, нестача працелюбства або перевага легкого відпочинку над роботою. За іншим визначенням, це “потреба економити енергію”.
Традиційно розцінюється як вада, оскільки вважається, що лінивий індивідуум є нахлібником суспільства. Водночас в умовах інтенсивної праці, під “лінню” часто розуміють природну потребу у відпочинку, у відновленні витраченої енергії, що є цілком виправданим.
Медична лінь є результатом стресу та ознакою депресії. Батькам особливо важливо розпізнати ознаки ліні у своїх дітей. Це може бути початком захворювання, його першою ознакою.
Біолог-еволюціоніст Джон Медіна взагалі заявляє, що лінь пов’язана з нашою генетикою і розглядає лінь як природний механізм регуляції активності на зразок будильника. Цей “будильник” складає розклад відпочинку й активності та надсилає нам сигнали.
У нашій редакції до ліні є власне ставлення. Наприклад, Остап Микитюк розповідає:
“Ох, я професійний лінивець… колись був. Любив поспати, не зробити домашні завдання у школі чи універі, кудись не піти, не поприбирати вдома чи помити посуд. Але потім почалося доросле життя і гонитва за якісним та комфортним життям. А ще у житті почали з’являтися люди, заради яких хотілося робити щось, що буде корисним та приємним для них. Це і про кохання, і про дружбу, і про комунікацію з родиною. Зараз буває інколи грішу неробством. Але це вже швидше прокрастинація, або творча криза, або просто дика втома. Також помітив за собою, що став трудоголіком. Якось кидає мене в крайнощі”.
Тим часом Анна Сірик каже, що:
“Поняття не маю, що таке “лінь”. Я ділю свої негативні відчуття на “не хочу” і “не можу”. Якщо я не хочу, то це не означає, що я лінуюсь. Я просто не хочу і не буду це робити. Якщо мені життєво необхідно це зробити, то переконую себе і роблю, але в 99% випадків не змушую себе йти проти своїх же бажань. Інколи здається, що приходить лінь, але це більше втома і ось це – “не можу”. Моє тіло і душа не можуть справитись з навантаженням, тому кричать “sos”. Я думаю, що “лінь” — це вигадка тиранів, яким так і хочеться накричати на тебе за твій вибір щось не робити: “Аааа, оце ти ледащо, не можеш зробити те і те”. Я приймаю своє життя і свій вибір, і поважаю себе. Тому абсолютно спокійно дозволяю собі “не хотіти” або “не могти””.
Для Остапа Лагойди лінь еволюціонувала:
“Моя лінь з плином часу переросла у запущену прокрастинацію. Був момент, коли я відкладав у довгу шухляду дуже нагальні справи, водночас працюючи над далекими проєктами з кількарічним дедлайном. Втім я прийняв свою лінь як частку себе і користуюсь нею як приводом для розслаблення. Звісно, це не означає, що днями я те і роблю, що відпочиваю, зовсім ні. Все ж таки, життя чудове, й інколи його хочеться активно жити”.
На сам кінець Олег Вітковський коротко резюмує:
“Моя лінь тісно співпрацює з втомою. За більшістю випадків псевдоліні стоїть втома. Або таким чином я себе виправдовую”.
Остап Микитюк
