27 серпня 1856 року народився один з найбільш значущих осіб української національної історії — Іван Якович Франко. Його творчий геній дав суттєвий поштовх для формування сучасного українства. Сьогодні ми згадуємо цього бунтаря та його творчий доробок.
Лупає скалу Інформатор.
Породився Не-Давид на Дрогобиччині, що тоді була під австрійською короною. Легенда, у яку вірив і сам митець, мовила про те, що його батько був німцем. Рано ставши сиротою, Мирон старанно вчився, аби мати на що жити. Так, ще навчаючись у гімназії, він заробляв репетиторством, збирав книги у власну бібліотеку.
У 1870-х роках Франко вступив до філософського факультету Львівського університету, паралельно творивши поезію, прозу та політику в українофільських журналах Галичини. Під кінець століття Не-Теофраст навіть побув соціалістом, а ще долучився до створення першої в Україні політичної партії — РУРП, яка, втім, не отримала відгуку у виборців (або в австрійської влади).
У XX ст. Джеджалик увійшов геть свіжим. За підтримки Михайла Грушевського, він залишив активну політичну діяльність та вирішив приділити життя літературі та науці, працюючи у Науковому товаристві ім. Тараса Шевченка.
Решту життя Іван Живий провів у журбі та самоті. Помер поет 28 травня 1916 року, не доживши року до утворення самостійної України.
Однак це все пункти мимохідного життя — воно пливе, і лиш пророблені справи лишаються у світі. Так і зі Сторожем — він написав безодню віршів, поем, оповідань і повістей, наукових праць і есеїв, перекладів, театральних постанов тощо. Переоцінити роль Франка у становленні української ідентичности — треба постаратись. А “Лис Микита” досі відлунює, здається, вічними проблемами українців. Вшануйте пам’ять великого українця прочитанням його творів, вникненням у його картину світу, атакож не забудьте відвідати завтрашній захід.
А допоки ви шукаєте книги Каменяра на власних чи чужих полицях, Інформатор пропонує послухати кілька пісень про тваринку, яку митець так любив додавати у свої твори:
Остап Лагойда
