79-й Венеціанський кінофестиваль: переможців оголошено!

Сьогодні закінчився черговий щорічний кінофестиваль у Венеції. Жюрі визначили переможців та нагородили їх у кількох номінаціях.

Розповідає Інформатор.

Венеціанська виставка кіномистецтв була заснована ще у далекому 1932 році, на початках розвитку цієї творчої індустрії. З того часу змінилось безліч речей: і технічні можливості кінотворців, і сценарні підходи, і навіть самі цінності кінокартин.

Фільми залишаються одним з найбільш вживаних витворів мистецтва у наш час. Попри це багато творців та акторів залишаються поза увагою світової громадськості через свою нетиповість чи байдужість глядачів до пошуків нових вражень.

“Метою фестивалю є підвищення обізнаності та популяризація міжнародного кіно в усіх його формах як мистецтва, розваг та індустрії в дусі свободи та діалогу. Один розділ присвячений посиленню реставраційних робіт класичних фільмів як внеску в краще розуміння історії кінематографа, зокрема на користь молодих глядачів”, — пишуть організатори.

На цьогорічному Венеціанському фестивалі, який став 79-м, було представлено чимало фільмів, як знакових режисерів сучасності, так і авторів незалежного кіно. Однак лише декілька змогли отримати бажані призи.

• “Золотий лев” за найкращий фільм — “Вся краса і кровопролиття”, реж. Лаура Пойтрас
  У фільмі розповідається про життя та кар’єру фотографа та активістки Нен Голдін та її спроби притягнути компанію Purdue Pharma, що належить сім’ї Саклер, до відповідальності за поширення опіоїдів. Голдін, відома фотографиня, чиї роботи часто документували ЛГБТ і кризу ВІЛ/СНІДу, заснувала правозахисну організацію, яка прагнула притягнути до відповідальності усіх, хто співпрацював з родиною Саклерів.
  
• “Срібний лев” за найкращу режисуру — “Цілком і повністю”, реж. Лука Гуаданьїно
  Сюжет розповідає про молоду жінку Марен, яка вчиться виживати на узбіччі суспільства. Це історія першого кохання між нею та запеклим і безправним бродягою. Але, наперекір всім їхнім зусиллям, усі дороги ведуть до жахливого минулого та до останньої боротьби, яка визначить, чи зможе їхнє кохання пережити їхню відмінність. У фільмі зіграв відомий американський актор Тімоті Шаламе, якого знають за фільмами “Назви мене своїм ім’ям” та “Дюна”.
  
• “Срібний лев” гран-прі жюрі — “Сент Омер”, реж. Еліс Діоп
  Це перша повнометражна робота режисерки. У фільмі розповідається про Раму — вагітну молоду письменницю, яка відвідує суд над сенегальською жінкою Лоренс Колі, яку звинувачують у вбивстві своєї 15-місячної дитини, котру мати залишила на пляжі, щоб її знесло припливом. Рама хоче перетворити цю подію на літературний переказ грецької міфічної трагедії “Медея”.
  
• Найкраща жіноча роль — Кейт Бланшетт за фільм “Тар”, реж. Тодд Філд
  Кейт Бланшетт — відома австралійська акторка, що чудово показала себе у безлічі ролях. Зокрема хочеться виділити: “Володар Перснів”, “Загадкова історія Бенджаміна Баттона”, “Ханна” та багато інших. Дія самого фільму розгортається в міжнародному світі класичної музики і зосереджується на Лідії Тар, яка вважається одним із найвидатніших живих композиторів/диригентів і першою жінкою-диригентом великого німецького оркестру. Головна тема фільму — культура відміни.
  
• Найкраща чоловіча роль — Колін Фаррелл за фільм “Банші з Інішеріна”, реж. Мартін Мак-Дона
  Фаррелл не вперше співпрацює з Мак-Доною. Це вже третя їхня спільна робота після таких потужних картин як “Залягти на дно в Брюґґе” та “Сім психопатів”. Синопсис їхнього нового творіння доволі лаконічний: двоє друзів на все життя опиняються в глухому куті, коли один раптово розриває їхні стосунки з тривожними наслідками для обох.

  Також Мартін Мак-Дона отримав власний приз на цьогорічному Венеціанському фестивалі за найкращий сценарій, саме до фільму “Банші з Інішеріна”.
  

• Спеціальний приз жюрі — “Без ведмедів”, реж. Джафар Панахі
  Робота відомого іранського режисера та громадського активіста, який зараз перебуває за ґратами через репресії зі сторони влади. Фільм зображує дві паралельні історії кохання, у яких закохані борються з прихованими й неминучими перешкодами, силою забобонів і механізмом влади.
  

Остап Лагойда