Нещодавно у Німеччині відбулася найпотужніша і найстаріша книжкова подія у світі — Франкфуртський книжковий ярмарок. Україна, попри війну, також була представлена як повноцінний учасник фестивалю. І за всі роки відвідин цього ярмарку чи не з найпотужнішою делегацією.
Інформатору вдалося попри щільний графік та мандрівку з Франкфурта, через Париж в Україну поспілкуватися з начальницею відділу міжнародної співпраці “Українського інституту книги”, співзасновницею першої літературної агенції в Україні й затятою книгоманкою — Оленою Одинокою.
Про ставлення європейців до української культури, Олену Зеленську й “УІК” читайте далі:
Привіт, Олено. Пам’ятаю тебе з всеукраїнських фестивалів де свого часу ти робила цікаві програми. Зараз зрозуміло, що ситуація кардинально інша. Розкажи, які в тебе відчуття щодо української літератури тепер? На скільки вони відрізняються від довоєнних чи може навіть доковідних?
Після вторгнення росії в Україну у 2014-му році, з’явилось багато нових імен в літературі, учасників АТО, військових, які виписувати свій досвід на папері. Викласти думки на папері — це свого роду психотерапія, завдяки якій ми отримали чимало текстів про події на фронті. Після повномасштабного вторгнення рфії в Україну на такі книги запит за кордоном став більшим, оскільки загроза війни, оскільки боротьба з роспропагандою. Впевнена, зараз таких книг стане ще більше, з’явиться ще більше нових імен в літературі, адже вже з’являються книги, що відображають досвід подій уже після 24 лютого. І разом з тим зріс запит та зацікавленість в українській літературі загалом, як у класичній, так і в сучасній. Про Україну говорять, хочуть знати більше про нас, нашу культуру, літературу, наш досвід.
Ти вже досить давно працюєш в Українському Інституті Книги, тож думаю можна спитати наступне: яке ставлення закордонних видавців, агентів, авторів (з якими доводиться спілкуватися) до України тепер?
Дуже шкода, що зацікавленість до України так стрімко зросла саме з початком повномасштабної війни рфії в Україні. Ми б хотіли, щоб ця зацікавленість росла не ціною таких великих втрат. Ми б хотіли, щоб зацікавленість у нашій культурі росла органічно і послідовно. Та в нас зараз, на жаль, немає іншої опції. Ми маємо говорити зараз голосно і всюди, використовувати всі засоби, щоб нас чули й бачили, і продовжувати робити це всупереч “не можу” (бо недарма перемога — це робити більше (пере) ніж “можу” (могти)), кожен на своєму місці. Тому що ми платимо найвищу ціну. росія вбиває наших людей, знищує наші міста, знищує наше культурне надбання. Іноземні видавці розуміють це, теоретично, та навряд чи хтось, хто не має досвіду війни, що прийшла в його дім, може осягнути наш досвід. Тому тут варто віддати належне нашій політичній та культурній дипломатії. Зацікавленість у підтримці України — це величезна робота іноземних урядів, державних інституцій, які щодня роблять дуже багато для того, щоб тема України продовжувала бути у фокусі.
Розкажи трошки більше про подію яка відбулася. На скільки Франкфуртський ярмарок відрізняється від вже наших рідних Арсеналу та Форуму?
ФКЯ — книжкова бізнес подія року світового масштабу. ФКЯ — це в першу чергу про бізнес та про тематичний фокус. В межах ФКЯ ти не знайдеш презентації конкретних книг конкретних видавців в професійній програмі ярмарку, хіба тільки на стендах, але такі презентації не є основним пріоритетом. Що також вирізняє ФКЯ, в межах ярмарку є, наприклад, окремий зал виключно для зустрічей літературних агентів. Національні стенди різних країн також розділені по залах переважно географічно. Щороку одна з країн є почесним гостем ярмарку, і розміщується в окремому холі. Цього року це була Іспанія, наступного — Словенія.
Які у тебе враження від нього?
Це захоплива подія, яка дає можливість знайомств, налагодженню контактів для укладання угод, розбудови нетворкінгу, пошуку нових ідей та ресурсів, висвітлення важливих тем. Також це й іміджева подія. Цього року з очевидних причин організатори ярмарку відмовили в участі рфії та Ірану.
А на що найбільше звертали увагу іноземні видавці? Чи можна сказати, що Україна тепер повноцінний видавничий гравець у світі?
У нас ще дуже багато роботи в цьому напрямку, та разом з тим інтерес до нашої культури є і я сподіваюся, що це принесе хороші плоди. Нам треба ще дуже багато попрацювати, щоб зменшити кількість російських наративів про Україну у світі й мати можливість самим говорити за себе. І тут питання стоїть у площині фінансування, над пошуком якого ми зараз працюємо.
Які імена були найцікавішими, з твоїх спостережень?
Прозвучала українська програма надзвичайно потужно, тому що в її межах прозвучали сильні українські голоси. Серед тих, хто виступав від України на ФКЯ цього року, — Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Андрій Курков, Наталка Сняданко, Станіслав Асєєв, Валентина Вздульська, Оксана Бруй, Олександра Матвійчук, Юлія Паєвська (Тайра), Олеся Яремчук, Севгіль Мусаєва, Євгенія Бєлорусець, Олеся Островська-Люта, Мстислав Чернов, Тарас Лютий, Юлія Козловець, Володимир Шейко та інші.
До речі, яку роль мала Олена Зеленська на цьому ярмарку?
Найрезонанснішою подією на ФКЯ стало відеозвернення Президента України Володимира Зеленського, яке учасники ярмарку вітали стоячи, а також заходи за участі першої леді України Олени Зеленської, яка представила проєкти “Книжки без кордонів”, “Better time stories”, а також дала публічне інтерв’ю німецькому виданню Brigitte.
Пам’ятаю кілька років тому, коли Володимир Зеленьский відвідував подібні події в Україні, скепсису було багато, через ставлення до нового президента. А як зараз стояти поруч з Першою Леді України?
Для мене особисто велика честь брати участь у культурній дипломатії України на міжнародному рівні, особливо зараз. Ти мене знаєш, я не належу до тих людей, які женуться за славою, прагнуть світитися всюди й завжди тощо. Я просто роблю роботу, яку мені довірили та докладаю максимум зусиль, щоб зробити якнайбільше незалежно від того, з ким я поруч на фото.
І на сам кінець, як думаєш, українці читаюча нація?
На жаль, зараз ми не маємо можливості провести дослідження, але щиро сподіваюся що так. Згадати хоча б про “ковідну тисячу”, коли більшість з цих коштів українці потратили на книги.
Традиційно — твої побажання читачам.
Читайте хороші книги, підтримуйте книговидавничу сферу, і продовжуйте вірити в нашу перемогу!
Фото з Франкфуртського книжкового ярмарку надано Українським Інститутом Книги.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com.
Остап Микитюк
