У нашому місті був величезний дерев’яний замок, про який зараз можна дізнатися лише з книжок. Яким він був і чому зник? Залюбки вам розповімо.
Інформатор дізнався історію замку з матеріалів 1-го тому “Калуських історичних студій”. Пропонуємо вам також познайомитися зі статтею “З минулого калуського замку” Петра Сіреджука.
Ми постійно чуємо фразу “Калуш — це європейське місто”, але хіба є хоча б одне місце на Заході, в якому не було б у Новому часі замку?
З‘явився Калуський замок у 1549 році або ж саме в цей час йшло його будівництво. Про це свідчать дані, що в той рік король Сигізмунд Август надав Калушу магдебурзьке право і наклав на міщан обов‘язок: платити 30 грош, давати 2 півнів та 12 яєць. І найважливіше – доставити 2 дерева для будови, а третє – до пили. Це прямий натяк, на думку істориків, на використання їх як паль для частоколу оборонного двора-замку Миколи Сенявського, який був у місті королівським адміністратором. За традицією кожна людина на такій посаді мала мати свій замочок.
Достовірною згадкою, де чітко вказується, що в Калуші був замок — це відомості податкового реєстру за 1579 рік. За дослідженнями Івана Тиміва, споруда була розташована на місці сучасного Калуського ліцею 1 та шкільного майданчика.
Доля була нещадна до цього Калуського замку. У 1620 році замок майже повністю спалила татарська орда і 7 років знадобилось, щоб відновити залишки.
Перший опис споруди подано в люстрації міста за 1660 рік, проте він є лише частковим і не дає нам розуміння, як повністю виглядала стародавня пам‘ятка. Згідно цього опису замок мав надбрамну вежу, при ході на дитинець стояв палац із восьми кімнат та комори. Далі стояла брама, від якої вела дорога до волоського саду. За палацом — кілька будиночків, стайня і кухня. Замок обслуговували 56 осіб челяді. Озброєння було зовсім не потужним — 1 велика спінова гармата, 2 малих та 10 гаківниць.
Калуський замок повністю утримувався працею та коштами місцевого населення: міський блоняр виготовляв вікна, селяни з Вістової робили ґонти (матеріал для даху). Від кожної родини у міську казну щорічно давали по 1 злотому на потреби фортеці.
Від 1771 року замок був у занедбаному стані. Зі східного боку був опоясаний валом з частоколом, який у багатьох місцях був попалений, з західного — обгороджений штахетами на мурованому фундаменті, з південного — лише огорожу у вигляді чагарника.
Нормальне укріплення було лише з північного боку, де стояли міцні стіни з дахом. В‘їзна брама фортифікації міста була мурована. Там була кімната для охорони та державних службовців і канцелярія. Друга замкова брама була з боку фільварка. На горі ж – резиденція старости. На дитинці стояв збудований з дерева старий палац, за ним — будинок економа, шпихлірчик (маленька комора) і стайня.
Занепад замку відбувся у 1782 році, коли край захопила Австро-Угорщина. Останнім князем, володарем фортеці був Станіслав Любомирський. А у 1885 році замкові будівлі були повністю розібрані і не залишилось нічого, окрім згадок в історичних джерелах.
Що вдалось віднайти під час розкопок?
У 2017 році відбулись розкопки на місці замкової криниці на вулиці Січинського, позаду Музичної дитячої школи. Там знайшли фрагменти чорної кераміки, столовий посуд, скляні уламки, металеві предмети кінця 19-20 століття. Також археологи натрапили на рештки підвалу, який можливо був головною замковою резиденцією.
взято з KalushNews.city
Калуський замок був побудований, як оборонна споруда у ті часи, коли на Калуш нападали татари. Місце, де знаходилась споруда, горбисте, тому його розташування було вигідним для оборони. Замок слугував захистом для мешканців міста. За даними Володимира Грабовецького, з 1605 до 1633 років Калуш зазнав вісім ординських нападів. Проте дослідження замкової історії ще триває і білих плям більше, ніж хотілось би.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com.
