Сьогодні, 3 березня весь світ відзначає свято — День письменника. Подія заснована ПЕН-клубом (міжнародне об’єднання письменників) у далекому 1986 році. В Україну свято прийшло аж у 2012 завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой. В Україні, до слова, є ціла плеяда вартісних письменників про яких варто пам’ятати й читати їхні унікальні твори. Проте, сьогодні ми запитали себе “а кого з наших рідних, калуських письменників ми знаємо?”. Відразу в пам’яті зринуло три потужних імені та їхні улюблені вірші.
Ділиться Інформатор.
Василь Ганущак
Український поет, перекладач, літературознавець, публіцист. Лауреат премії імені Василя Стефаника. З початком новітнього українського національного відродження відомий як журналіст. Народився 25 січня 1949 у селі Микитинці на Косівщині. Жив і творив у Калуші.
Жінки чужі звабливі, наче риби, І наче риби, вислизають з рук.
В ріці життя кипить одвічний рух,
І тут завжди такий широкий вибір.
І ти у течії, й такі, як ти, навкруг.
Хто там, де нерт, а хто сховась за шиби,
Хто любить бистринуууу, хто затишок заглибин,
Хто сам собі пливе, а хто чека спонук.
Що ж, кожному своє… Але жінки й мужі
На невлаштованість все більше нарікають,
Хоч давню істину, напевно ж, добре знають:
Жінки, чоловіки, вони, поки чужі,
Мов риби, ваблять нас. Коли ж стають своїми,
Чомусь втрачають чародійні німби.
Юрій Іздрик
Прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проєкту “Четвер”. Народився 16 серпня 1962 у Калуші.
людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини – спіймає звіра
не зловить звіра – віднайде бога
не знайде бога – візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в сóбі бачить обличчя смерті
й не розуміє що смерті немає..
людина сама нічого не може –
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу…
помовч…
подихай…
Богдан Рубчак
Український письменник, поет, літературознавець, есеїст. Автор збірок поезій, співредактор і співупорядник книжок, представник модернізму в українській поезії 1960-их років, член Нью-Йоркської групи. З 1948 проживав у США. Викладав у Ратґерському та Іллінойському університетах. Народився Богдан Рубчак 6 березня 1935 у Калуші.
Не сховаєш обличчя в речей тихих плесах,
бо море його шумить.
Безумна жертва піднесених весен
не дасть відпочити на мить.
Не сховаєш обличчя в безмовнім коханні,
в притулках маленьких щасть,
бо погляд вірний в жорстокому ранні
тобі його справжність віддасть.
Не сховаєш у пісні знак тисячоліття,
безвинно пролиту кров :
тож гордо, в сонці байдужого літа,
носи свою чорну любов.
Остап Микитюк
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
