Інформатор Калуш

ЖИТТЯ

Неон, нативка і Шухевич — з чого почалась історія української реклами

Сьогодні важко собі уявити світ без реклами. Вона повсюди — в наших мобільних телефонах, на сайтах, які ми відвідуємо, на стовпах по місту, на вивісках і навіть у магазинах. Щодня й тисячі разів вона кричить нам “зверни на мене увагу”, “купи”, “продай”, “прийди” ітд. Проте, всі ми розуміємо, що так було не завжди. 

Тож Інформатор вирішив покопатися в історії реклами й розповісти вам найцікавіше.

Як все починалося?

Поява реклами, як не дивно, сталась завдяки технічному прогресу. А саме тому, що у світі повсюдно почала з’являтися різного роду промисловість. Наприкінці ХІХ реклама (як і промисловість) з’явилася на теренах України, яка тоді входила у склад Російської імперії. Проте початком цього витка суспільної еволюції можна вважати XVIII століття в Англії. Але не будемо звертати так круто й розповімо як це було саме в нас.

Отож, ХІХ століття. в Україні з’являються перші заводи. В той час реклама тільки починалась як така і спершу розміщувалась на рекламних тумбах й розташовувалась у найрозвиненіших промислових районах. З часом, із розвитком періодики реклама поступово перейшла з вулиці на шпальти газет та журналів. Починаючи з другої половині XIX століття, почали з’являтися спеціалізовані рекламні видання у великих містах, таких як Київ (1872) і Одеса (1889). А далі цю “машину” вже було не зупинити… і розповідала вона не тільки про товари, але й багато чого іншого.

Наприклад, переглядаючи рекламу тих часів у київських газетах, дуже впадав в око неймовірний рівень культури споживання. Понад століття тому мешканці столиці мали безліч способів витратити гроші та розважитися. Ось, наприклад, 1899 рік: підйомні машини, ванни, електричне освітлення, зали ресторану у різних стилях, температура за бажанням. А замість маленьких песиків у світських левиць кінця ХІХ століття були мавпочки. Вражає?

Дехто наважився піти ще далі. Наприклад легендарний Лесь Курбас на початку 20-х у Харкові першим почав вставляти рекламні оголошення у свої вистави. Ні-ні, вам не почулося, погляньте на його оголошення датоване 1923 роком. На той час Курбас вже заснував “Березіль” та зняв перший ігровий фільм “Шведская спичка”.

“А захід не такий вже й дикий…”

І що західніше дивитися на тодішню Україну, тим крутіша була реклама. Велику роль в цьому зіграло те, що деякі території сучасної України входили до складу Австрійської імперії. Упустимо той момент, щоб вся реклама початку XX століття тут була здебільшого польськомовною, бо той факт, що вже у 1910-х роках Львів став одним із перших українських міст, де стрімко поширилася світлова реклама, просто вражає.

А виною всьому цьому — конкуренція між кінотеатрами. До 1939 року у Львові їх налічувалось близько 30.

У 1912 році кінотеатр “Байка” першим запалив яскраві електричні вогні. А на початку 20-х такі вивіски почали змінюватися на неонові й не тільки на кінотеатрах. Приблизно в той же час “на сцені” з’являються ще крутіші штуки — проєкційні апарати, що подавали зображення на екрани.

Львівська влада вчасно і вдало спіймала думку, що зовнішня реклама здатна сильно вплинути на враження від міста. Тому в 1920-х роках львівська адміністрація ініціювала усунення застарілих та неохайних вивісок.

“Мій піар-менеджер… Роман Шухевич!”

Саме так — чи не найуспішнішим рекламодавцем на Галичині був Роман Шухевич. Напередодні Другої світової війни, а саме у 1937 році у Львові ним було засновано першу українську рекламну фірму — “Фама”. І було в нього на це кілька причин: перша — він з побратимами-націоналістами таким чином були забезпечені робочими місцями й мали стабільний прибуток. Агенція займалася оголошеннями у пресі, кінорекламою та оформленням вітрин, друкувала рекламні буклети, виготовляла вивіски, рекламні щити, “адресарії” (книги адрес установ) і навіть мінеральну воду.

Друга причина — “Фама” була прекрасним і легальним прикриттям для діяльності ОУН. Що цікаво — протягом двох наступних років від заснування “Фама” стала мережею і поширилась далеко за межі Галичини. Її представництва були навіть у Німеччині та Угорщині.

“Всі засоби хороші!” — якою ще була реклама на Галичині?

Такою ж як і в колег з Києва чи Одеси. Попри різні історичні умови, всі українські рекламники креативили майже однаково. Хоча найсміливішою все ж таки залишалась “Фама” Шухевича. Вони дозволяли собі в ті неспокійні часи й оголяти панянок на рекламі й балансувати на темі расизму (як в рекламі пасти “Елегант”).

“Ми давали навіть еротичні оголошення. Пригадую, на одній рекламі була намальована дівчина, що наставила коліно. Часами дехто мав застереження: “Нащо ви коліна показуєте? То непристойно!” Але то було добре для реклами, як потім переконувалися”, — згадував співзасновник “Фами” Богдан Чайківський.

А тоді прийшла Друга світова війна й звела на нівець всю рекламну індустрію України, з Галичиною включно. А опісля було химерно, сумно і з несмаком. Десятиліття ізоляціонізму, дефіциту та репресій, які змусили забути, що й у наших пращурів колись було нормальне сучасне життя.

З початку Незалежності реклама в Україні пережила кілька епізодів Ренесансу, але це вже тема для окремої статті-дослідження.

Тим часом якщо ви шукаєте справді хорошу та якісну рекламу — вам в Інформатор

Остап Микитюк

Вам теж потрібна реклама на Інформаторі?
Звертайтесь: +38 (067) 266 02 08 або на мейл
kalush.informator@gmail.com

Нагору