Сергій Конончук — як ілюстраціями зростити малих українців ХХ століття

Остап Лагойда

2 роки ago

Що стоїть за аркушами ілюстраторів? Який талант приховується в загадкових очах цих митців, котрі малювали картинки до дитячих казочок та мультфільмів.

Інформатор розповість про одного з них.

Сергій Конончук був графіком та художником анімаційних фільмів. Він почав свій шлях дуже рано, але прожив всього 29 років. Його роботи ви могли бачити у мультфільмах “Тук-Тук та його приятель Жук” й “Зарозуміле курча”.

Фрагмент з мультфільму “Тук-Тук та його приятель Жук”

Конончук народився 29 травня 1912 року в Києві. Його батько був родом із Волині. Працював поштарем. Мати народилася на Чернігівщині. Була домашньою господаркою.

Художні здібності проявилися у Сергія ще в ранньому дитинстві. Пізніше їх почали розвивати у трудовій школі № 61 імені І. Франка. На той час вона вважалася однією з найкращих експериментальних шкіл міста.

Початком кар’єри ілюстратора вважають 1927 рік. Тоді він став учасником виставки самодіяльних художників. Пізніше взяв участь й у другій виставці самодіяльних митців, яка відбулася у 1929 році в Києві, а пізніше — у Харкові. Завдяки знаходженню у цьому колі 8 його робіт були відібрані й надіслані на міжнародну виставку в Париж. На жаль під час повернення до Києва вони загубилися.

Творчість Конончука розвивалася в різних галузях графічного мистецтва, але найбільше — у рисунках та книжковій графіці. Серед місць роботи: кінофабрика “Українфільм”, видавництва “Культура”, “Мистецтво”, “Молодий більшовик”, Дитвидав, Держлітвидав, Укрдержнацменвидав, журнал “Семафор” тощо.

Про його роботи писали, що для пейзажних рисунків художник обирав невибагливі мотиви, фіксував улюблені для нього куточки природи — будинки в оточенні дерев, міські околиці, вулички, що потопали у зелені садів. Картини та ілюстрації були скромними за сюжетами. Однак вони приваблювали умінням художника проникати в життя природи.

На жаль Друга світова війна обірвала життя творця — у вересні 1941 року він загинув на полі бою.

У повоєнному художньому процесі його твори не публікувалися. Зокрема його імені немає ні в шеститомній “Історії українського мистецтва”, ані в словнику “Художників України”. Лише у 1980 році його твори вперше побачив художник Володимир Голованов. Разом з колегою Миколою Прокопенком художник відібрав найцікавіші картини, приніс їх на графічну секцію Спілки художників, яка вирішила організувати виставку робіт. Тим самим Спілка дала можливість художникові стати знаним: