Усі ми знаємо, що свято Купала бере свій початок на території України ще з дохристиянських часів. Тож не дивно, що сповнене воно несподіваними традиціями та обрядами. Коли ж як не сьогодні, розповісти вам про деякі з них?
Ділиться Інформатор, посилаючись на колег з Івано-Франківська.
Раніше Купала святкувався з 23 на 24 червня. Так було за старим календарним стилем, а ще тому, що це був день літнього сонцестояння. За повір’ями, цього дня брали шлюб вогонь та вода. В деяких джерелах це Купало (символ сонця у зеніті) і Лада (дочка Дани – богині води).
Святкуючи, молодь прикрашала деревця та водила навколо них хороводи. Ладу й Купала садили біля води й всіляко їм догоджали: годували їх, називали нареченими, співали пісень й танцювали.
Також був традиційний обряд: хлопці зрізали чорноклен, а дівчата прикрашали його квітами та стрічками. Деревце мало назву марена, гільце, купайло, купайлиця.
Однією з тих традицій, яка збереглась до наших днів стало плетіння вінків. Проте, раніше він дещо відрізнявся від сучасного обряду — вродливій дівчині зав’язували очі, садили її у глибоку яму з вінками. Звідти вона подавала вінки іншим дівчатам.
Пізніше дівчата пускали вінки на воду. Один – загадували на себе, інший — на хлопця. Якщо вінки сходились докупи, то дівчині судилося бути у парі з коханим.
Ще одним з тих обрядів. що дійшов до нашого часу — перестрибування через вогонь. Першими через ватру стрибали хлопці-одинаки, потім пари. Вважалося також, що купальське полум’я мало чудодійні властивості, вберігало від хвороб, злих чарів, безпліддя.
У книзі “Українське народознавство” описаний такий обряд: “Хлопці намагаються вхопити купальське деревце, дівчата боронять його. Тоді деревце розривають на частини, ламають, вищипують гілочки. Кожен, хто вхопив гілку купальського деревця, якнайшвидше біг з нею додому. Гілки розкидали по грядках, щоб городина краще росла, а дівчата ховали під подушки, щоб суджений наснився”.
Ну і звісно ж… пошук цвіту папороті, який також називали Перунів цвіт. Шукати його, до речі, потрібно було парами. А на чатах біля багаття залишалися охоронці, щоб захистити чарівний попіл від відьом. Вважалося, що той, хто знайшов цвіт папороті,розумітиме мову тварин і рослин та знайде зачаровані скарби.
Не обходилося й без любовних ігор у купальську ніч, які завершувалися спільним купанням під ранок. Кандидатка філологічних наук Олена Кузьмич, ділиться, що в давні часи молодь обирала собі пару, після любощів у лісі вони вважалася подружжям.
“Подекуди існував і гуртовий шлюб. Гуртом у цю чарівну ніч можна було зачати здорових дітей. Тим більше, що народжувалися вони якраз взимку, коли не було польових робіт. Українці подекуди продовжували “спати на купно” до 20-х років ХХ століття”, – пише вона.
Вважалося, що саме в це свято Купало поєднує любов’ю серця молодих. Також йому приносили як жертву хліб, коней, а згодом котів чи лисиць.
З приходом християнства свято Купала стало дещо іншим, бо поєдналося зі святом Івана Хрестителя. І хоч трохи змінилася назва, сама суть свята не постраждала.
Джерела: Войтович В. Українська міфологія / В. М. Войтович. Київ: Либідь, 2002. 662 с.; Кузьмич О. Правда про літнє сонцестояння: Купала, ритуальний секс та магія вогню. Блог.; Українське народознавство: Навч. посібник / С. П. Павлюк [та ін.] ; ред. С. П. Павлюк. 3. вид., випр. Київ: Знання, 2006. 568 с.; Українська усна народна творчість: підручник / М. Б. Лановик, З. Б. Лановик. 3-тє вид., стер. Київ: Знання-Прес, 2005. 591 c.
Фото з відкритих джерел
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
