Нові сторінки історії Калуша долею випадку виринають у доволі несподіваних місцях. Інколи необережна згадка слова, імені чи якогось незначного факту призводить до “ефекту метелика”, що збурює цунамі, піднімаючи цілі пласти історії. І те, що раніше здавалося не суттєвим — виявляється справжнім скарбом. Цього разу ми торкнемося історії парафіяльного костелу св. Валентина. Відомо, у місцевому костелі був особливий образ Божої Матері “Вшанування станами”, присвячений Королеві Корони Польської, проте наприкінці Другої світової, був вивезений до Польщі…
Розповідає Інформатор.
Куди поділася калуська ікона, яка її подальша доля і сучасний стан та чи можна її повернути до Калуша? Усе це ми намагатимемося дослідити у сьогоднішній темі.
З відкритих джерел відомо, що ікона намальована у 1930-1931 рр. для калуського парафіяльного костелу св. Валентина. Автором образу є львівський художник польського походження — Станіслав Батовський Качур (1866-1946).
Ікону було посвячено 3 травня 1932 р., з нагоди святкування Дня Конституції Польщі. Підтвердження цього знаходимо у пам’ятній книзі посвяти ікони:
“В ім’я Пресвятої Тройці! Сталося це в Калуші, Станіславівського воєводства 3 травня року від Різдва Христового 1932 року, коли Главою Церкви був Папа Пій XI, Президентом Найсвітлішої Республіки Польща був професор доктор Ігнацій Мосціцький, правив у Львівській архидієцезії о. Митрополит Архиєпископ д-р Болеслав Твардовський, а парохом на той час був отець Міхал Басцяк (Michał Baściak) папський таємний камергер, Зигмунт Ягодзінський був намісником Станіславова, Войцех Костоловський був окружним старостою, а Казімєж Сокол був мером міста, депутат Сейму. Того дня в оточенні капеланів та великої кількості зібраних поляків з цілого повіту вищезгаданий парох урочисто освятив образ на головному вівтарі Пресвятої Діви Марії, присвячений “Королеві Корони Польської”. Цю картину було придбано у професора Станіслава Батовського, художника-маляра у Львові, на невеликі внески місцевого польського товариства та передано до парафіяльного костелу в Калуші для головного вівтаря, як дар подяки Богові за відновлену незалежну польську державу, як доказ нашої непохитної прив’язаності до віри наших Отців і як доказ шанування Матері Божої та як акт глибокої любові до Батьківщини. Ми відзначаємо цю урочисту і дуже рідкісну церемонію нашими власноручними підписами”.
Цей запис є унікальним, адже проливає світло на історію управління містом. Войцех Костоловський був калуським окружним старостою, Казімєж Сокол — мером міста. Відомо, що парохом римо-католицької парафії св. Валентина на той час був о. Міхал Басцяк, який служив тут із 1926 р. аж до своєї смерті 2 квітня 1937 р.
Неймовірним чином, за збігом обставин, до нас звернувся поляк, на ім’я Арек, який шукав відомості про свою родину, яка жила в Калуші до 1944 р. Завдяки йому, ми отримали унікальну, досі невідому фотографію парафіяльного хору нашого костелу, що датується 1934 р. На світлині серед хористів, у самому центрі, найімовірніше, якщо вірити рокам служіння в Калуші, сидить о. Міхал Басцяк.
Повернемося до історії ікони. Друга світова війна спонукала останнього пробоща Калуша о. Яна Паліцу разом із низкою парафіян виїхати до Польщі, забравши із собою головну ікону, а також чаші, орнати, хоругви та стації Хресної дороги. 26 серпня 1945 р. група парафіян на чолі із пробощем дісталися міста Грифіно (на північному заході Польщі, Західнопоморське воєводство).
До слова, роком раніше, у 1944 р., о. Казимир Томкєвич вивіз частину предметів калуського костелу до с. Лончкі Ягеллонські, повіту Кросно, Підкарпатського воєводства.
Одразу виникає питання: чому ікону перевезено саме у Грифіно, яка мета цих дій і як це польське місто могло бути пов’язане із Калушем?
Наша цікавість подальшої долі ікони та її сучасний стан змусила нас почати пошуки будь-якої інформації, яка б допомогла дізнатися більше про ікону Божої Матері «Королеви Корони Польської».
Найперше, ми почали пошуки українців, які живуть у Грифіно та звернулися за допомогою щодо інформації про цю ікону. На наш заклик відгукнулася Анна Яворська, яка погодилася допомогти у нашому дослідженні.
На наше прохання, Анні вдалося поговорити із місцевим пробощем костелу Різдва Пресвятої Богородиці у Грифіно, який підтвердив, що це оригінал ікони привезений із Калуша у серпні 1945 р. о. Яном Паліцею.
З історії перевезення ікони, яку розповів священник пані Анні, відомо, що у 1945 р. група поляків разом з іконою на чолі із пробощем Паліцею шукали нове місце поселення. Він запевнив, що не було місця, куди вони цілеспрямовано їхали, тому їхали туди, де їх приймуть. Так вони опинилися в Грифіно.
Коли Ян Паліца вийшов із потяга на вокзалі м. Грифіно, він запитав чи є у місті костел. Дізнавшись про наявність костелу, калуські католики разом із пробощем та іконою вирішили там залишитися. Він став першим пробощем у післявоєнний період та служив у костелі Різдва Пресвятої Богородиці до 1955 р.
Як ми вже писали, місцевий настоятель підтвердив оригінальність ікони привезеної з Калуша, проте наголосив, що у Калуші є копія цієї ікони, але вона трішки відрізняється від ікони у польському костелі. Відмінність полягає в тому, що на оригіналі ікони, що була освячена у 1932 р. для калуського костелу св. Валентина був зображений герб Польщі – орел (він і досі там), а на копії, що зараз знаходиться у нашому костелі – цей орел відсутній. Причина на нашу думку криється у тому, що діяльність костелу, який у 1999 р. було передано калуським римо-католикам, була відновлена у 2008 р., тобто за незалежної України.
Пробощ у розмові наголосив, що дана ікона входить до пам’яток Польщі, тому вона не підлягає поверненню до Калуша. На нашу думку, немає безвихідних ситуацій, напевне для повернення ікони потрібні переговори на більш вищому рівні – між дипломатичними корпусами України та Польщі. Сподіваємося, що одного дня ікона повернеться додому, туди де її місце – у костелі св. Валентина.
Ще однією відмінністю між обома іконами є те, що оригінальна ікона, що зараз знаходиться у Грифіно, була коронована 5 вересня 2020 р.
Коронація калуської ікони у костелі Різдва Пресвятої Богородиці (м. Грифіно, 5 вересня 2020 р.)
Коронація була здійснена коштом парафіян, які приносили свої обручки, золото та коштовності. Пізніше з отриманих запасів було зроблено корони для калуської ікони.
Анні Яворській також вдалося поспілкуватися із місцевою парафіянкою, яка поділилася не менш цікавою та важливою інформацією. Батько цієї парафіянки був серед числа католиків, які їхали разом з іконою з Калуша на нове місце поселення. Вона наголошувала, що парафіяни йшли за своїм священником, а рішення залишитися на цій землі прийняв саме останній пробощ Калуша. Цікавим фактом, який розповіла жінка є супровід цієї процесії поліцією. Тому можна припускати, що це здійснювалося організовано, попри те, що калуські католики не знали остаточного місця прибуття.
Таким чином, ми ходимо по місцях, які дихають історією, про яку ми навіть не здогадуємося. Усі ці деталі наповнюють багатогранну історію нашого Калуша. Далі буде…
Висловлюємо подяку пані Анні Яворській за надану допомогу у рамках нашого дослідження.
Ярослав Куцій
Остап Микитюк
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com