Усі дороги ведуть до Калуша: “Життя між війнами” сім’ї Вінтоновичів — частина 2

Добряче ж ми вас вчора заінтригували? Інтелігенція, міжвоєнна мода та деталі життя польської сім’ї… Сьогодні закриваємо інтригу!

Куди ж у місті без парків. Досить унікальна фотографія нашого парку збереглася у Богуслави. Взагалі здавалося, що родичі цієї людини знали, що ці фото мають згодом бути опубліковані, аби нащадки могли глянути на свій Калуш між двома світовими війнами.

Тут ще не видно знайомих нам сходів, що ведуть до виходу з парку. Тому цілком ймовірно вхід до парку був зовсім з іншої сторони.

Повернемося до центру міста. Пройшовши вулицю Конопницької у напрямку костелу ми потрапляємо до будинку товариства “Сокіл” (зараз – Концертний зал), що знаходився на тодішній площі Смольки (сучасна вул. Шевченка). На нашу думку, це найцікавіші фотографії.

Гляньте самі:

Одразу кидаються оголошення позаду. Маємо припущення шо це є кіноафіші, адже свого часу під час Першої світової у будинку “Сокола” крутили кіно.

Це фото було набагато важче ідентифікувати. Ми до останнього морочили голову над місцем зйомки, адже фото майже засвічене, що не давало змогу роздивитися фасад будинку. Проте ледь помітні бокові колони, дали змогу ідентифікувати це місце – будинок “Сокола” на площі Смольки (сучасна вул. Шевченка).

Паралельно площі йде вулиця Бандери, де зараз знаходиться  музична школа. “За Польщі” там розміщувався міський суд. Нічого не будемо коментували, але гляньте на тогочасну моду, щось не дуже схоже на замурзаних чолов’яг із мастилом на лиці, про яке у всі гучномовці кричали комуністи: “мир, труд, май” (Аж гидко було це писати).

Зауважте охайність зеленої зони – рівненькі кущі самшиту та деревця вздовж вулиці.

Це всього лише за декілька років до приходу червоних визволителів, які почали “вибивати кулаків”…

На цій світлині, зробленій на сучасній вулиці Бандери (тоді це була вулиця Міцкевича), можемо побачити вбрання молодих калушанок, яке є простим, але водночас красиве та елегантне на той час. Позаду дівчат видніється поворот на вулицю Шевченка (за поляків вулиця мала назву Елізи Ожешко).

Ми вже згадували про те, що Леопольд та Юзефа Вінтоновичі вчилися у міських школах. Нам вдалося отримати світлину вчителів початкової школи у Калуші.

Якимось чином у родинному архіві з’явилася світлина доньки вчителя міської школи Ліберсбаха, що датується 1936 р.

Після отримання фаху слюсаря, він працював у Товаристві експлуатації солі поташової (ТЕСП). Нам також вдалося отримати світлину управлінського персоналу копальні солі “ТЕСП”. Просто гляньте на цю чудову світлину, що розбиває радянських міф про пролетарський та промисловий Калуш. Щось не помітно замурзаних робітників, натомість присутні охайно та елегантно одягнені у смокінги чоловіки та жінки у вечірніх сукнях.

Хочемо нагадати ми не применшуємо промислового значення нашого міста, а лише прагнемо розвінчати міф “совітів” про “химический город-трудящих” донести факт про інтелігентну першість нашого міста, після якої вже йшла промислова складова розвитку Калуша.

Так, калушани здавна були працьовитими (лише один красномовний факт про початок виробництва пива у нашому місті із 1565 р, що робить його найстарішим пивзаводом на заході України та одним із найстаріших в Україні в цілому), проте не забували про своє шляхетське походження. Навіть до праці калушани йшли у чистому, майже святковому одязі:

Чергові світлини із “колонії” проливають світло на те, як калушани активно відпочивали у перерві між роботою на шахтах. Вони не закидали до рота чергову чарчину оковитої, а йшли на поле, щоб до прикладу зіграти у волейбол.

На ньому здається нічим не помітні робітничі на фоні машини. Проте, якщо уважніше подивитися, можемо побачити свастику на машині та пов’язки на руках у цих чоловіків. Тому сміливо можна говорити що це період між 1942-1944 рр. Проте із місцем здійснення світлини все набагато гірше, але припускаємо, що це теж десь у районі німецької колонії.

На “боїську”, так за поляків називали стадіон, діти та молодь гартували свою волю та свій дух, займаючись фізкультурою:

Якимось дивним чином у сімейному архіві пані Болеслави потрапила світлина дому напевне чи не найвідомішої пари міжвоєнного Калуша – тренера футбольного клубу “ТЕСП”  Мечислава Сікори та його дружини-ясновидиці, яка передбачила початок Другої світової війни – Валерії Сікори. Вірити факту наявності екстрасенсорних здібності Валерії це справа особисто кожного. Проте їхній дім, ми просто зобов’язані вам показати:

Найголовнішою вулицею, що вела до промислової артерії міста – калійного комбінату була Салінарна, Копальняна, Пілсудського.

На фото Леопольд Вінтонович із мамою Марією поблизу церкви Архистратига Михаїла. Дане фото зроблене Йоганном Більскі (Johann Bilski) на початку вул.. Пілсудського (тепер вул.. Чорновола). Позаду видніється торгівельна школа зі шпилем. Зараз цієї будівлі немає, натомість на її місці здійснена спроба зімітувати колишню будівлю, що була донедавна окрасою вулиці.

Далі ми будемо їхати вулицею Пілсудського на велосипедах, як ці дядьки.

Стосовно цих світлин, то вони були зроблені на вул.. Копальняна (район Баня):

Ще однією групою світлин, якими з нами поділилася пані Богуслави були фотографії із Лімниці, датовані приблизно 1938 роком. Вони зображують відпочинок калуської молоді на березі нашої місцевої річки.

Лише гляньте наскільки наша Лімниця була широкою та повноводною. Про що не скажеш сьогодні.

Як бачимо, молоді калушани того часу вміли цікаво та з користю проводити час із друзями. Слід звернути увагу на те, наскільки молодь була спортивної тілобудови, що свідчить про догляд за своїм тілом та дотримання здорового способу життя. Навіть більш старші за віком люди мали спортивну тілобудову.

Наостанок просто красивих світлин калушан:

 

Отож, дайте собі внутрішнє питання – яким є для вас Калуш? – інтелігентним чи названим комуністичним міфом “пролетарським містом”? Ваше місто із 1439 р. чи “коли побудували хімію”.

Ще раз нагадуємо, що стаття націлена на розкриття інтелігентності містян, а не приниження робочого класу, проте покликана розірвати радянські міфи, які простежуються в головах містян навіть у 2023 р.

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com