У другу, за рахунком, добірку потрапили нові альбоми українських артистів. Якими новинками потішив жовтень?
Добірку підготував Інформатор.
LYKHO — Я СТАРАВСЯ, АЛЕ НЕДОСТАТНЬО
В альбомах його “пост-сумної” музики завжди відчувається “lykho”. Й цього разу Микита Скоковський навіть додав альтернативну назву до альбому. Звучить вона не менш інтригуюче — “13 відтінків тривожності”. Це саме той випадок, коли потрібно слухати усі композиції: настрій переноситься із одного треку на інший.
Такий звичний електронно-моторошний початок у якийсь момент завертає у роздуми навіть попри свої ритмічні настрої. “Лихо” закликає танцювати. Але це танець плачу, мабуть.
І що таке сон… Що таке та реальність?
Бо сон “будити” ніяк не стане сил й наснаги.
“Реальність це ілюзія лише?”. І розумінь тут мільйони, і почуттів більше (у рази три).
У сподіваннях, що все руйнівне — всього лише витвір уяви, “LYKHO” стикається із справжнім. Де рожеві окуляри розбивають склом досередини.
За вікном осінь — “літо вже давно згоріло”.
А звук і справді тягнеться наче равлик, зациклюючись на одному ритмі до самого приспіву, де вибухає у різноманітті бітів та відвертає у давно забуте минуле. Річ, мабуть, в уяві, яка так демонстративно малює равликів перед очима…
Навіть попри таку мелодичність пісні — тривожність тут у літерах, словах та реченнях.
“Я забуваю останні рядки із минулих пісень,
ну коли вже усі ці емоції зникнуть?”
Біль, в якому крутишся, наче тарілка в мікрохвильовці. Біль, через який важко усвідомлювати реальність. Біль самотності.
Але, як і в попередній пісні, текст моторошний, а звук — дозволяє вберегти цю суміжність між світлом та темрявою.
У суцільному знеціненні власної персони (яке змальовує LYKHO) є протистояння — прославлення того, хто навпроти.
І чи є різниця, хто це? Хто сидить у шкіряному червоному кріслі, і наче освітлений зовсім по-іншому ніж ти.
“Подивишся навпроти,
подивишся назад,
відчуєш легкий дотик —
а мене вже й нема”
Втеча у свою мильну бульбашку гримить кожним словом і звуком треку. У порівнянні із минулими піснями — наче відбувається якийсь хронологічний ріст. Від залежності, страждання й болю — до руйнівного усвідомлення, що краще наодинці. На самоті. У темряві…
Тут уже й надія з’явилась. Чи має вона міцне підгрунтя? Чи має фундамент?
У притаманному для LYKHO поєднанні звуку та тексту цього разу розрив найменший — прокльовуються роздуми у позитивному напрямку. Втім, це ненадовго.
“Завдай мені болю” — лунає у вирі розчарування.
І в бажаннях стати кращим, вартим чогось “високого”, бути собою й отримати прийняття — стається абсолютний “бум”.
Коли очікування стикаються із жорстокими негативними пророкуваннями — важкість просочується у кожен звук. LYKHO передає це у своїх музичних переживаннях.
“Кришталеві” рифи дозволяють передбачити хороші сенси: розслабитись, випити теплого молока й помріяти.
Але “Лебедина пісня” зовсім цього не передбачає. Втім, пророкує рефлексії на найближчу ніч. Солодку ностальгію в суміші із болем втраченого.
“Я не знаю наскільки мене ще вистачить,
З кожним разом все важче і важче мислити.
Ця всесвітня жорстокість не має змісту”
Повторювані ритми й слова тут — наче сансара. Нескінченні депресії, застиглий час, розпач та спалахи плачу.
Це, мабуть, найбільший емоційний підйом у знаку “+”.
Коли на самоті, в гармонії з собою. “В гармонії із розумом один живу”.
І навіть коли для інших — занадто злий, то корінь у тому, щоб комфорт для власного “я” передував.
Це вже схоже на трек для домашньої вечірки. Або теплого вечора з друзями, де ви обговорюєте усі на світі теми й періодично плачете усі разом.
“Сміх
зникне,
Світ
зникне”
Але, поки життя несеться — “поки я ще тут, поки не погас — все ще маєш час. Тому краще звикни”.
Завершується усе закритими дверима. Щільними стінами. Кулею, з якої ніяк не вибратись.
Це останні слова в альбомі, але вони символізують аж ніяк не світло попереду. А пастку власних думок. Нереальність та неможливість. Бажання повернутись додому…
СТРУКТУРА ЩАСТЯ — ВОВК
Ще один альбом, який наче “кричить” своєю назвою (справа в капсі?). “ВОВК” це вдих свіжого повітря від СТРУКТУРИ ЩАСТЯ. Слів ніколи не буває замало. А от різноманіття звуків тут справді дивує.
“Життя за ґратами гарне в моменті,
ми плоди нормальних експериментів”
Але попри хороші усвідомлення — дотики нестерпно болючі.
Й коли чутливість висока не тільки шкірна, а й душевна… СТРУКТУРА ЩАСТЯ вибухає слізьми під кінець треку.
Коли “всіх турбує власна втома” — бажання втекти у стіни власних захмарних замків, де все розмальовано рожевим кольором.
Де реальність — сон. А сон — реальність…
У новому амплуа СТРУКТУРА ЩАСТЯ навіть трохи лякає.
Це комп’ютерна гра?
Виникає бажання втекти, дійти до фінішу першим, зібратись й більше не повертатися: “В тебе мало часу”.
“Мене вабить цей костюм,
Що не можу зняти.
Хай до нього приросту,
Це свідомі грати!”
Якби викид адреналіну мав якийсь звук, то так він би й звучав.
У порівнянні із попередніми треками — цей найбільш “бітовий” та найгучніший.
Цікаво, що символізм тут у кожному слові — кожен для себе може проасоціювати щось нове. Тим не менш — танцювальний звук відвертає увагу від будь-яких негативних сенсів. І це звучить моторошно…
Цей трек наче написаний лялькою — він іграшковий, наче колискова. Часом відвертає у дитячі спогади, але слова навпаки дозволяють повернутися у теперішні незгоди та займатись нескінченним аналізом та порівнянням…
“Іграшкові спогади, що втратили свій вплив” — як ядро, сенс та головний посил.
“Сльози знову,
Чому?”
До теми самотності та здобування власної цілісності повертається й СТРУКТУРА ЩАСТЯ. Відчувати спокій тільки тоді, коли нарешті опиняєшся у домашньому теплі й можеш бути собою…
Точно сподобається тим, хто любить сублімувати емоції в танці чи голосний спів.
“У мене немає обличчя,
Зате є колекція повідомлень зі словом “вибач”
І як боротись із відвертанням у минуле? І як із тим, що тригер — це ти? СТРУКТУРА ЩАСТЯ шукає відповідь.
Цікаві сингли жовтня:
the feels — не просто так
Кожен їхній трек і справді — окреме почуття. Що цього разу?
TVORCHI — Разом
Життя має сенс! Буде ліпше!
“Не страшно втратити баланс,
страшніше — коли стратив крила”
Schmalgauzen — whim an chroí
“Про який саме різновид любові в моєму випадку йдеться?
Про пристрасне кохання?
Чомусь мені здається, що ні…”
Приємного прослуховування!
Віталіна Костів
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
