“Калуський список Шиндлера”: калушани, які були визнані Праведниками народів світу | Частина друга

Сьогодні Інформатор, як і обіцяв продовжує знайомити вас з історією рідного міста. 

Перед вами продовження статті: “Калуський список Шиндлера”: калушани, які були визнані Праведниками народів світу | Частина перша

Відомо, що Панковичі раніше не були знайомі з єврейською парою і допомогли їм як і Довбенки виключно з гуманних міркувань. Одразу після визволення Калуша, Йосипа Дічека призвали на військову службу до Червоної армії, яку він завершив у 1945 р. Одразу по військовій службі молодий єврей одружився з Регіною, і пара покинула Україну та зрештою переїхала до Канади.

З приходом радянської окупації міста, комуністи переслідували родину Панковичів за те, що вони були поміщиками (куркулями). Вони повернулися додому лише в 1950-х роках і відтоді листувалися з врятованими євреями.

Микола Панкович помер 12 грудня 1972 р., а його дружина Євдокія прожила ще 12 років після смерті чоловіка і померла 6 листопада 1984 р.

Їх син Андрій, який також допомагав батькам ховати євреїв народився 19 грудня 1927 р. Згідно із даними Яд Вашем дата смерті не відома, що може свідчити про два факти: перший – Андрій Панкович все ще живий (що малоймовірно), а другий – дата смерті невідома, міг померти від переслідування комуністами.

2 квітня 2000 року рішенням Яд Вашем Миколі, Євдокії та Андрію Панковичам надано звання Праведників народів світу.

Наостанок, розповімо історію напевне однієї із найвідоміших калуських родин, що переховували та рятували євреїв (принаймні відповідно до бази даних Яд Вашем) – родини Захаріуша та Броніслави Плаксій.

Згідно з архівними документами, Захаріуш і Броніслава Плаксій жили зі своєю дочкою Пауліною в Калуші (Східна Галичина) і до німецької окупації мали чудові стосунки з місцевими євреями.

Родина Плаксій була відома своїми дружніми стосунками з євреями, і під час окупації вони допомагали всім євреям, які зверталися до них з проханнями про допомогу.

До слова, у калуському гетто було відомо, що будь-якій єврейській дитині, яка прийде на поріг, дадуть миску гарячого супу, і влітку 1942 року, коли німці почали депортувати євреїв до таборів смерті, родина Плаксій робила будь-що, щоб врятувати євреїв, як тих, кого вони знали, так і євреїв, яких вони ніколи раніше не зустрічали.

Фактично вони не були зобов’язані цього робити, але з людських міркувань та піддаючи небезпеці свої життя — подружжя Плаксіїв ні на мить не засумнівалося у необхідності порятунку євреїв.

Восени 1942 року Міріам Гельфґот прибула до дому родини Плаксій після того, як втекла з поїзда по дорозі до табору смерті Белжець. Гельфгот планувала продовжити шлях до Кракова, і, попри те, що перед війною вона не мала особливого зв’язку з родиною Плаксій вони запросили її залишитися та переховували у своєму домі протягом кількох тижнів. Згодом Захаріуш Плаксій відвіз її до свого родича, який жив у Львові, і за фальшивими “арійськими” документами вона знайшла роботу в Австрії як полька і таким чином була врятована.

Після ліквідації Калуського гетто 10-річна Роза Унґер залишилася сама і шукала, де б сховатися. Коли вона дізналася, що родина Плаксій готова допомогти євреям, вона звернулася до них по допомогу, хоча ніколи раніше їх не зустрічала. Зрештою сім’я Плаксій знайшла їй українську сім’ю, яка погодилася сховати її в обмін на регулярну плату, яку їм платили Плаксії. Захаріуш багато місяців відвідував Розу в її схованці та приносив їй одяг.

Родина Плаксій також допомогла врятувати життя Сари та Шалома Шапіри та їх маленького сина Хаїма, а також життя Давида Гальперіна.

Усе, що робила родина Плаксій для порятунку євреїв, було мотивовано релігійно-моральними принципами, і вони ніколи не вимагали жодної винагороди за свої зусилля.

Окрім родини Шапіра та Рози Унгер, Плаксії врятували також Давида Гальперіна (David Halperin) та Міріам Гельфґот.

Після війни вцілілі виїхали з Польщі. Більшість емігрували до Ізраїлю, деякі – до Сполучених Штатів, а родина Плаксій переїхала на територію в межах нових польських кордонів.

Згідно з даними Яд Вашем, 15 лютого 1979 року Броніславу Плаксій та її чоловіка Захаріуша Плаксія було визнано Праведниками народів світу. Трохи згодом, 28 грудня 1987 року Яд Вашем визнав Пауліну Кіселевську (уроджену Плаксій) Праведницею народів світу.

Віднайдені історичні факти, що задокументовані Яд Вашем свідчать про людяність та гуманність калушан протягом буремних років Другої світової війни. Навіть під прицілом автомата калушани всілякими способами намагалися рятувати євреїв, адже насамперед це люди. Саме через такі вчинки можна говорити про інтелігентність калушан та їх відкритість до інших націй.

Ми висвітлили лише офіційно задокументовані історії порятунку євреїв калушанами. Задумайтеся, скільки ще випадків порятунку євреїв було у нашому місті, які не були задокументовані та не розголошувалися.

Врешті, виникає думка, що подорожуючи світом, ми навіть не можемо усвідомити, що проходимо повз історію, що так чи інакше пов’язана із нашим містом. Це дає зрозуміти, що навіть будучи за кордоном, ми повинні досліджувати місцевість на факти зв’язку із Калушем, адже це дасть змогу краще розуміти минуле, жити в сьогоденні та прогнозувати майбутнє.

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08