Чи насправді герб Калуша є таким, яким ми його знаємо сьогодні?

Калуш ховає у собі європейську скриньку Пандори, яка відкривається у несподіваний момент. Зовсім нові й цікаві відомості виринають з-під газетного та журнального пилу. Історії, які чекали свого часу на оприлюднення через декілька десятків років.

У процесі пошуку нового та невідомого про наше місто ми натрапили на журнал “Wiadomości Turystyczne”, де серед низки випусків, один із перших номерів за 1933 р. повністю присвячений Станіславівському воєводству.

Саме тут знаходимо повний географічний, економічний, промисловий та туристичний опис нашого району (тоді повіту). Не будемо довго тягнути, а пропонуємо вам ознайомитися із витягом з даного журналу:

“Калуський повіт – єдиний у складі Станіславівського воєводства, який базується в північній частині р. Дністер, а на півдні доходить до Карпат і чехословацького кордону.

Конфігурація повіту являє собою витягнуту смугу землі з – площею 1 183 км2 Станом на 1931 р. населення повіту становить 103 427 жителів.

В південній частині вигляд Калуського повіту за формою, кліматом і економічним розвитком відрізняється від північної часини. Через Калуський повіт протікає річка Дністер з притоками Лімниця, Луква, Сівка та численні гірські потоки.

Це, як правило, сільськогосподарський район у північній частині та промисловий район у південній частині, багатий величезними мінеральними ресурсами у вигляді калійних копалень і шахт кухонної солі, а також нафтових районів, де ведеться розвідка.

Дуже значне заліснення, яке охоплює площу 40 000 га, створює особливі можливості, з одного боку, для розвитку деревообробної промисловості, а з іншого боку, для туризму, завдяки залісенню Карпат і Підкарпаття. Гірська місцевість у долині річки Лімниця є надзвичайно красивою місцевістю для туристів, завдяки чому туристичний рух постійно розвивається.

Долину річки Лімниця називають “Польською Швейцарією”, а поїздки у Високу, Ґорґани, та Сивулю дарують багато вражень. М’який клімат на Підкарпатті біля Ясеня (над Перегінськом) став причиною створення кліматично-рекреаційної станції в цьому місті, яка з кожним роком розвивається.

Непрохідні ліси – справжнє поле для мисливців. Ведмеді, олені, косулі, рисі, кабани, вовки та зайці – дичина, яку можна зустріти практично завжди, а велика кількість диких птахів приваблює не менше. Для рибалок найбільш привабливою річкою є річка Лімниця з її притоками, багата на форель і харіус.

Стан доріг області дуже добрий. Розгортання соціально-культурної та просвітницької роботи в усьому районі є дуже сильним та інтенсивним, особливо в останні роки, яким передувала певна апатія та пасивність. Численні польські організації багато працюють над духовним, моральним і громадянським піднесенням своїх членів, а також над їх фізичним розвитком. Зразковий тир і спортивне поле для футболу дають можливість розвивати ці види спорту, а дуже сприятливі гірськолижні райони дають можливість поповнити ряди численних прихильників цього виду спорту.

Найефективнішими польськими організаціями є: Союз громадської праці жінок (Związek Pracy Obywatelskiej Kobiet), Союз стрільців (Związek Strzelecki), Союз федерації захисників Батьківщини (Związek Federacji Obrońców Ojczyzny), Товариство відбудови Республіки Польща (Związek Odbudowy Rzeczypospolitej; Z.O.R), Товариство унтер-офіцерів резервістів (Związek Podoficerskich Rezerwistow), Товариство Народної Школи (Towarzystwo Szkoły Ludowej; T.S.L.) , Сокіл та ін.. Щороку організовуються великі змагання зі стрільби з призами, в яких беруть участь як місцеві, так і чужі спортсмени.

Проте найцікавіше попереду. Трохи згодом знаходимо опис герба Калуша. Вражаюче, але він дещо відрізняється від знайомого нам сьогодні герба.

Нижче подаємо оригінал опису калуського герба українською мовою:

“Місто Калуш із зображенням трьох верхівок топок солі на полі амаранту з літерою К під ними та півмісяцем у нижній частині розташоване на пагорбі, що оточує лівий берег річки Лімниця на Підкарпатті, відоме в усій Польщі своїми багатими покладами калійних солей, які продаються як у Польщі, так і за кордоном“.

Досить цікавий опис, дивлячись на наявність поля амаранту, пагорбів та річки Лімниці на горбі. Це стало своєрідним цікавим викликом для нас – спробувати здійснити своєрідну реконструкцію герба з опису на сучасний манер.

На це відгукнулася Юлія Мельник, яка погодилася спробувати поглянути “сучасними очима” на майже 100 річний опис герба. Вважаємо за необхідне наголосити на тому, що це всього-на-всього спроба реконструкції герба, яка не посягає на офіційно прийнятий та вживаний нині герб нашого міста.

Власне результат роботи Юлії подаємо нижче:

Продовжуємо розповідь опираючись на знайдену нами статтю, що подає не менш цікаві подробиці:

“Місто Калуш бере свій початок на початку XIV століття (за даними Кароля Шайнохи, засноване в 1549 році родиною Сенявських). Перші поселення Калуша виникли, ймовірно, набагато раніше, а назва Калуш виникла від боліт і соляних ставків (соляних калюж), які були у великій кількості на території тодішнього Калуша.

Уже в 1400 році тут добували сіль про що свідчить акт про надання латинському духовенству в Калуші (8 священників) права збирати соляні субсидії. У 1524 році через Калуш по шляху Войнилів-Калуш-Долина пройшли татарські орди, завдавши майже повного знищення.

Залишками тих часів є збережені вали та могили біля Войнилова, а також поширені прізвища татарського походження, як-от Кушлик (від татарського слова kiszłyk – намет).

Доля і розвиток Калуша нерозривно пов’язані з видобутком природних покладів калійних солей, які у великих кількостях знаходяться в околицях Калуша та сусідньому селищі Голинь. В історичні часи Калуш пережив різні перипетії. У 1400 році була відбудована згоріла церква, руйнування якої пов’язували з татарськими набігами, а в 1524 році було знищено майже все калуське поселення. Гетьман Ян Замойський побудував на Калуській горі замок, що безсумнівно сприяло піднесенню цього міста”.

З кількох документів, які збереглися в гміні, випливає, що:

• Під час правління короля Сигізмунда II Августа Калуш, відомий у латинському тексті як “Óppidum Kałusz”, уже керувався магдебурзьким правом і мав власну юрисдикцію. З цього ж часу походить привілей, наданий Калушу на два річних ярмарки, 20 липня і 27 жовтня, і на щотижневий базар щоп’ятниці.

Оppidum (з лат. «городище») – назва укріпленого провінційного містечка, поселення чи городища.

Приклади опіка (опідуму)

• За правління короля Августа III Калуш отримав привілей на проведення ще двох ярмарків.
• 1 січня 1686 року королева Марисенька резидує в замку в Калуші, а канцлер Андрій Хризостом Залуський проводить комісарські суди Пресвітлої Вельможності та видає декрети про різні муніципальні повинності.

З усних переказів ми знаємо, що Калуш як “Калуське старосто” належав Собіпану Замойському, який користувався цим титулом і називав себе “паном калуським”, а після його смерті його калуське староство разом із рукою Марисеньки перейшло до короля Яна III. Собеського, який носив титул “староста калуський”.

Після світової війни 1914 року Калуш постраждав не менше, ніж інші міста східної Малопольщі. Фактичний розвиток цього міста починається в 1920 році. Коли був підписаний Ризький мир з Радянським Союзом, по всій країні почалася гарячкова робота з покращення сільського господарства.

Високопроцентні добрива калійної солі в Калуші були затребувані чи не всім землеробським населенням, яке, особливо під час світової війни, засвоїло ціну штучних добрив. У цих умовах почався швидкий розвиток шахти калійної солі, якою керує ТЕСП. Завдяки дуже позитивним результатам розвідки, у Голині була заснована нова шахта, поклади якої гарантують збут протягом десятиліть.

Після Штрасфурта Калуш є другим місцем у Європі, багатим на калійні солі. З метою підвищення виробничої вартості калійних солей, т. зв “Збагачувальні заводи”, які перетворюють низьковідсоткові солі калію у солі з високим відсотком шляхом видалення (шляхом вилуговування) непотрібних органічних частин. Серед громадських об’єктів місто має водогін, електростанцію, бійню, бетонний завод, і ці об’єкти надають сучасному Калушу характеру європейського міста.

У місті є костел XV століття, заснований Казимиром Ягеллончиком, і колишній замок, тепер перебудований на староство.

Очолює район районний староста. п. Костоловський, енергійно прагнучи розвивати ввірену йому установу. Роботою районного відділу вміло керує секретар відділу п. Лісовський.

Ось такий крутим насправді є наш рідний Калуш та район в цілому.

До зустрічей у новому році. Миру та перемоги усім нам!

Ярослав Куцій
Юлія Мельник

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08