Калуш До сайту

“Я хочу створити простір, де люди спілкуватимуться вільно”, — Альона Музичко про англійську мову й нову навчальну студію у Калуші

Остап Микитюк

Вона, дівчина, яка любить експериментувати й ризикувати. При цьому підходить до будь-якої справи з максимальною відповідальністю та самовіддачею. Їй 26, вона закінчила Київський інститут мистецтв, освоїла хореографію, але серце своє віддала англійській мові. Родом Альона із Запоріжжя, але і Калуш для неї став рідним містом. У вільний час займається малюванням, танцями, спортом, саморозвитком. А незабаром ще й відкриються двері до її власної студії англійської мови “EngSpace”.

Напередодні відкриття Інформатору вдалося цікаво поспілкуватися з Альоною. Що з цього вийшло — читайте далі:

До речі, відкриття студії англійської мови “EngSpace” відбудеться цієї п’ятниці, 2 лютого, о 16:30, за адресою Проспект Лесі Українки, 90, ТЦ “Оскар”, 2 поверх. Планується 2 заняття — дитяче та групове:

Привіт, Альоно. Давай почнемо спочатку — як ти вирішила стати викладачем англійської? 

Насправді я хореограф за освітою, педагог-хореограф. Але англійську я любила усе життя. Ще зі школи в мене була дуже класна вчителька. Яка от, мабуть, і заклала той фундамент любові до цієї мови. Я пам’ятаю, як я відкривала книжку, а там Біг-Бен. І все, я захотіла побачити його вживу, і дуже захотіла в Лондон. Кожного разу коли на занятті відкривала книжку, кожного разу з’являлася думка, що я хочу туди поїхати.

Пізніше у мене була крута гімназія в Запоріжжі. Потім в університеті я вивчала її просто сама для себе — додаткові курси та вебінари. Сама себе прокачувала. А потім почався карантин, усе закривалось, і стиль життя змінювався. Тож я вирішила спробувати і почала викладати.

Спершу займалася з підлітками, 10-17 років. А з початком повномасштабної почалися і заняття з дорослими.

Як ти перейшла оцю межу: тут я вчу для себе, а тут я вже навчаю інших?

Я знала, що мені подобається англійська. На початку я не мала досвіду  репетиторстві, але я мала цікавість та бажання. Були звісно моменти “ну я може не ідеальний викладач”. Але зрозуміла, що я можу, коли з кожним разом я спілкувалась і люди давали мені позитивний фітбек. Так і прийшла до того, що я можу поділитись своїми знаннями з людьми. І мені вдається.

 

Скільки ти загалом займаєшся викладацькою діяльністю?

5 років. Я приїхала до Калуша і спершу викладала онлайн (бо карантин). А до Калуша я викладала хореографію для дітей.

До речі, а були у твоїй практиці якісь смішні, або ж навпаки, крінжові ситуації?

Ну, мабуть, найперше, що мені пригадується, що колись в мене був урок в таксі з ученицею. Вона дуже квапилась і трошки не встигала на наш час заняття. І ми мали з нею отакий урок в таксі. І було дуже прикольно. Бо там і водій трошки шось підказував і жартував. Звичайно мова не йшла про повноцінний урок. Але це було весело, життєво. Це досвід. І приклад, як можна вивчати англійську в будь-яких умовах.

Це весела чи крінжова історія?

Швидше весела. А крінжовою можна назвати іншу історію. Якось в мене була історія, коли до мене прийшла дівчинка, з Ізраїлю, і на будь-яке моє слово вона заперечувала: “ні, Ви все не правильно кажете“, “все не так“, “Ви не правильно пояснюєте“. Ми з нею позаймалися місяць і після того я їй сказала: “Дякую. До побачення. Бажаю вам успіхів“.

З цього можна зробити висновок, що в тебе ще й досить велика географія учнів.

Так) Я маю учнів і у США, і Канаді, і в Іспанії, і навіть Британії. Це усе українці, діаспора. Багато хто шукають однодумців і людей, які зможуть пояснити. Бо коли ти приходиш, наприклад на курси, в Британії, то вони там просто починають і вчать без національних особливостей, без розуміння, що люди різні, думають по різному, сприймають по різному.

А з якими запитати зверталися?

Запитів багато і в кожного щось своє. Хтось хоче просто вільно розмовляти, хтось хоче мати класну роботу, хтось хоче заправити авто і не осоромитись, хтось хоче навчити дітей, хтось хоче вільно подорожувати й не відчувати дискомфорту, оцього мовного бар’єру, а хтось хоче почуватися на рівні з чоловіком, бо якщо чоловік знає, а ти ні, то з’являється якийсь дисбаланс у стосунках, сім’ї.

А ще якісь мови окрім англійської ти знаєш?

Це дуже популярне питання до викладача (сміється).

Але все ж?

Професійно — ні. Насправді в мене  завжди був оцей, так званий, лінгвістичний нахил. Мені подобається вивчати мови. Ще у школі я вчила німецьку, зараз правда її не дуже пам’ятаю. Ще я вивчала французьку. Потім я вивчала корейську, бо мені подобалися корейські серіали — дорами. Зараз я взагалі вчу італійську. Мені це все легко й зрозуміло. Може те, що я гарно розумію англійську й можу інші європейські мови, по схожому принципу, зрозуміти. І я дуже насправді від цього кайфую. Я така інтернаціональна людина і думаю, що не загублюсь.

Якщо поглянути зараз на себе збоку, як ти гадаєш, в чому твоя “фішка”?

Це дуже цікаве питання. Насправді я відчуваю дуже багато вдячності й сили в собі. І я насправді собою дуже пишаюсь. Тому що я завжди мріяла створити щось своє. Не знала що це буде, але от життя показало мені, що це має бути студія англійської мови. На даному етапі я неймовірно від цього кайфую. Я отримую колосальне задоволення від того що я роблю.

Це про свій простір, свою студію, місце де я зможу проявлятися, зможу показувати свої кращі сторони, дарувати людям знання, енергію, турботу. І це дуже заряджає. Я вже бачу реакції людей, бачу відгуки, бачу ставлення людей, їхню підтримку, вони тягнуться до цього. І це дуже приємно. І надихає розвиватися ще більше.

 

Трохи випередила моє наступне питання) А коли до тебе прийшло розуміння, що пора відкривати свою студію?

Я думаю, що це більше пов’язано з психологією. Коли я почала вирішувати якісь свої внутрішні питання, почала змінювати те, що мені не подобається, я почула всередині себе такий досить впевнений голос “я хочу свій простір” і “що ти готова для цього зробити?”. І почала діяти. Почала робити речі, які привели мене до цієї точки життя.

Що ти маєш на увазі?

Ну, це 100% відвідування психолога. Всім рекомендую. Читання книг, заняття спортом, любов до себе, вміння казати “ні”, вміння казати “так”.

Зрозуміла, що відкладати життя не можна. І потрібно робити те, що хочеться.

До речі, стосовно студії ще дуже цікаво було б дізнатися. А чому саме Калуш? 

Тому що так склалося життя. Я опинилась тут і тут освоїлась. Мені тут подобаються люди, взагалі на Заході України, їх тепло і щирість. Подобаються традиції. Схід в цьому плані трошки відрізняється. Я сама з великого міста, а Калуш став для мене відкриттям. Коли я сюди приїхала, то мені оця відмінність сприймалась досить незвично. Але це не відчувалося як щось чуже, швидше, щось приємне і нове. І в якийсь момент мені захотілося бути ближче до цього всього. Мені здається, що перспектив насправді у невеличкому місті набагато більше, ніж ми собі гадаємо.

А які плани на майбутнє?

Плани є. Хочу розвивати свої соціальні мережі, свій простір, залучати більше людей до вивчення англійської мови та створити дружнє ком’юніті.

Все ж таки, чому калушани мають прийти у твій простір?

Щоб стати впевненіше і нарешті вивчити англійську мову. Для того, щоб зрозуміти й не боятися спілкуватися. Мати впевненість і свободу своїх дій, мати можливість вільно говорити. Ласкаво прошу!

Остап Микитюк

Вам теж потрібна реклама на Інформаторі?
Звертайтесь: +38 (067) 266 02 08 або на мейл
kalush.informator@gmail.com