Різдво і Великдень з року в рік починаються і минають, а деякі питання крізь сотні років досі хвилюють людей по всьому світу.
На деякі з них, стосовно Сина Божого розповідає Інформатор.
Ісус Христос — звідки взялося ім’я ?
Все почалося з ангела, який явився тому самому Йосипу. Тоді ангел передрік народження сина, якого велів назвати Ісусом. Але… це не точно.
Річ в тому, що ім’я Ісус є англізованою формою латинського імені Iesus, яке, своєю чергою, походить від давньогрецького імені Ἰησοῦς (Iēsoũs). А у давньогрецької версії був свій прабатько — давньоєврейське та арамейське ім’я Ієшуа або Г’shua. Це скорочена форма давньоєврейського імені y’hoshuaʿ, що означає “Яхве є спасіння”.
Ієшуа — одне з найпоширеніших чоловічих імен в Юдеї та Галілеї в I столітті нашої ери. У Новому Завіті згадуються й інші люди з такими іменами – Ісус (Ієшуа) Варавва в Євангелії від Марка та Ісус (Ієшуа) Юст у Посланнях Павла.
Ісус народився у Віфлеємі, куди сім’я вирушила, дотримуючись імператорського указу пройти перепис. Що ж до слова Христос — це не прізвище, яке в ті часи в Галілеї взагалі не було в ходу, це титул.
Англійське слово Christ – це англізована форма латинського слова Christus. Як і у випадку з ім’ям Ісус, у нього є давньогрецький попередник – Χριστός (Christos), що означає “помазаник”. У івриті це слово звучить як Машіах, нам відомо як Месія.
Титул машіах не був привілеєм конкретної людини, у стародавньому Ізраїлі він вживався стосовно царів і священників — тим, хто вважався таким, що виконував роль помазаника Божого.
Відповідно, відома багатьом монограма Хі Ро складається з великих форм грецьких літер хі ⟨Χ⟩ і ро ⟨Ρ⟩ – це дві перші літери грецького слова Χριστός, накладені одна на одну. Така абревіатура використовувалася ранніми християнами для скорочення імені Ісуса.
Монограма – дві перші літери титулу, а не прізвища Ісуса.
Ким був Ісус за національністю?
Остаточної відповіді вчені в цьому питанні не знайшли. Дехто стверджує, що він був євреєм або іудеєм, інші арамейцем, ще інші ассирійцем. Проте, найточніше визначення — він був галілеянином, мешканцем іудейської провінції Галілея, і ця етнічна група була утворена з кількох народностей. Родом із Галілеї була вся рідня його матері та земного батька — Йосипа.
Галілея — це одна з трьох областей головної частини Палестини, до якої входили ще Юдея та Самарія. Як, наприклад, Львівська, Івано-Франківська та Закарпатська області у Західній Україні.
У Юдеї й частково у Галілеї жили євреї, у Самарії — язичники, і всі три області, звісно, мали свої відмінності. Галілеяни, серед яких були греки, ліванці, сирійці, дуже відрізнялися від решти юдеїв, говорили з сильним акцентом, не цуралися іноземців, були відкритими та доброзичливими і набагато терпимішими до чужих культур, ніж жителі Юдеї.
На користь версії, що Ісус був галілеянином, говорить і те, що він з дитинства жив, а потім багато проповідував у Галілеї. Галілеянинами були всі його перші учні-апостоли, крім Юди Іскаріота.
Галілея була однією з частин Палестини, розташована на кордоні з Ліваном.
Ким були предки Христа?
По лінії діда — батька Марії вони походили з Галілеї. Дід Ісуса праведний Іоаким народився в I столітті до н. в історичній столиці Галілеї Сепфорісі, неподалік Назарету. Його дружина Ганна – мати Марії була дочкою священника і народилася у Віфлеємі. Їхня дочка Марія, яка народилася вже в Назареті, виховувалась у Єрусалимському храмі.
Є версія, що на момент заручення з теслею Йосипом батьки Марії вже померли, і вона жила в будинку родича. Немає єдиної думки про те, скільки їй було років: з одного боку, в Ізраїлі дівчат видавали заміж приблизно в 15 років, з іншого, є припущення, що Марії було понад 20, тобто вона вважалася старою дівою, і тому їй за чоловіка було визначено вдівця.
Шлюбні закони стародавнього Ізраїлю передбачали спочатку заручини пари, після яких жінка вважається дружиною, але ще рік живе в будинку батька чи опікуна. І лише через рік вона переїжджає до будинку чоловіка – і це фінал одруження. І те, що Марія виявилася вагітною перед початком спільного життя, за всіма звичаями повинно було погано закінчитися – перелюб карався побиттям камінням.
Євангеліє називає Йосипа праведним тому, що він не міг порушити закон, але і не хотів наражати на небезпеку Марію. Тому вирішив таємно відпустити її, щоб зберегти їй не лише честь, а й життя.
“Але коли він це подумав, Ангел Господній явився йому уві сні й сказав: Йосипе, сину Давидів! не бійся прийняти Марію, жінку твою, бо те, що народилося в ній, є від Духа Святого”, – йдеться в Євангелії від Матвія.
Слухняний і праведний Йосип так і вчинив, і став виховувати нерідну дитину, яка була найдорожчою для Бога.
Попри свою важливу роль, у Біблії Йосип згадується рідко, а після хрещення Ісуса у віці 30 років – взагалі ніколи. Внаслідок чого вважається, що на початок служіння Ісуса Марія вже була вдовою. До того ж говориться, що вона самостійно приймала всі рішення, а в біблійні часи жінка могла так чинити, тільки будучи вдовою. Вмираючи, Ісус доручив турботи про матір апостолу Іоанну, що також свідчить про те, що Йосипа вже не було в живих.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
