А ви знали, що Великдень не закінчується одним днем? Зазвичай святкування тривають ще цілий тиждень, який в народі називають Світлим. В ці дні заведено ходити в гості до родичів, відвідувати могили рідних на кладовищі, а ще.. згадувати давні традиції притаманні нашій малій батьківщині. Про деякі з них ми вирішили розповісти вам сьогодні.
Ділиться Інформатор, покликаючись на ZAXID.NET.
Покуття має сербен
Це обрядовий танець, який на Великдень біля церкви виконують тільки чоловіки. Така традиція до тепер збереглася у селі Чортовець Городенківського району у нашій області. Сербен у Чортовці танцюють упродовж трьох днів Великодніх свят та на Провідну неділю.
“Етнографи вважають, що великодній танець у селі Чортовець схожий на сербський військовий чоловічий танець. Також припускають, що танець і мелодія, яка має протяжність як у південних слов’ян, є відгомоном княжої історії, коли на теперішніх прикарпатських землях були білі хорвати”, – розповідає представник Державного агентства розвитку туризму Ігор Чава.
Повішання Юди
На Бойківщині, а саме у селищі Стара Сіль на Львівщині на Великодні свята вішали Юду. Журналіст Богдан Скаврон розповів про цей католицький звичай, опис якого знайшов у газеті Nowości Illustrowane за квітень 1914 року. На той час він зберігся у двох-трьох містах Галичини.
Під час Страсного тижня хлопці готували манекен дорослого чоловіка в натуральний ріст зі старого лахміття і дрантя. У Велику середу цей манекен вішали на дзвіниці костелу, у процесії брав участь натовп дітей та людей похилого віку. Зносили туди ж “Юдине багатство” – старі розбиті горщики та черепки, ставили їх на підвіконня отворів дзвіниці. Весь ранок під дзвіницею перебувала група дітей.
“Під час утрені хлопці стоять у церкві під хорами з палицями і чекають, поки закінчиться молитва священика. Коли священик завершує утреню ударом рукою по бревіарію, хлопці з десяток разів ударяють палицями об підлогу і вибігають із храму. Тепер усі біжать до дзвіниці, де висить Юда. Кілька старших хлопців вилазять на дзвіницю, відв’язують Юду і кидають його вниз під крики та вереск дітей, що зібралися”, – зазначено в описі обряду.
Перед тим, як скинути Юду, один із парубків виголошував йому «казання», у якому дорікав за його ганебний вчинок, а також натякав на певних відомих у містечку людей або на події, які сталися протягом року.
Коли Юда вже лежав на землі, на нього кидали старі горщики та черепки, а хлопці били його палицями. Розбивши всі горщики, вони прив’язали Юді мотузку до шиї, двоє хлопців запрягали коней і почали волочити вулицями міста. Ця хода зазвичай тривала до пізнього вечора. Як тільки Юду повозили по всіх закутках, його топили у воді.
Каток
Ця гра збереглася у селі Четвертня на Волині. Грають її в основному діти. Дітям крашанки дарували хрещені батьки на Великдень, ними й грали у каток.
Для цього попередньо потрібно було викапати невелику ямку круглої форми зі спіральною гіркою.
Опісля цією гіркою спускають крашанки. Перша крашанка зупиняється в кінці спіралі. Друга має її торкнутися, але не розбитися. Розбиті – вибувають. Великодні яйця, які використовують у цій грі, називають кантарка, вольвокс і храборт.
“Вольвокс – це гостренька з обох боків крашанка, котиться хаотично і “дістає любе яйце”. Кантарка – кругленька. Храборт – побите яйце”, – пояснює журналістка Олена Лівіцька.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
