День памʼяті та примирення чи демон “Дня Пабєди”?

Донедавна, в Україні завершення Другої світової війни у Європі святкували 9 травня. Однак, дана дата стала інструментом московської експансії та агресії. У Європі відзначення припадає на 8 травня. У 2015 р. святкування перемоги над нацизмом в Україні перенесли на 8 травня.  То як бути: 8 чи 9 травня є правильною датою? Звідки ця дата і чи насправді вона є тією, яку українці повинні святкувати?

Ділиться Інформатор

Історична ретроспектива Дня Перемоги

Червоноармійці у Львові, липень 1944 р. 

Перші розмови про капітуляцію Німеччини почали ширитися після перелому у Сталінградській битві наприкінці 1942 р. Якщо бути точним то президент США Ф. Рузвельт першим серед світових лідерів почав поширювати ідею про капітуляцію Німеччини. Свою ідею він оприлюднив 13 січня 1943 р. під час конференції на Касабланці.

Європейська консультативна комісія із січня 1944 р. розробляла текст капітуляції під назвою «Умови капітуляції Німеччини», який узгодили у липні того ж року та надіслали у Вищий штаб союзних експедиційних сил. Проте, у штабі розглядали даний документ виключно як рекомендаційний.

У травні 1945 р., коли питання капітуляції Німеччини ввійшло у практичну складову союзники не скористалися існуючим документом. Натомість було складено короткий військовий документ, який в підсумку було підписано.

Часовий коридор акту капітуляції Німеччини: спроба для майбутніх маніпуляцій

Підписання генералом Йодлем акту про капітуляцію Німеччини від 7 травня 1945 р. у Реймсі (Франція)

То коли ж підписали документи акту про капітуляцію Німеччини у Другій світовій війні – 8 травня чи 9 травня? Давайте розбиратися.

Насправді, акт про капітуляцію Німеччини взагалі було підписано 7 травня 1945 р., однак як і будь-який правовий документ, повинен був вступити в юридичну силу, що й відбулося 8 травня. Проблема визначення часових рамок підписання документу стала інструментом суперечок та протиріч у питанні визначення Дня Перемоги над нацизмом.

Зауважимо, що актів про капітуляцію Німеччини було два:

Перший акт було підписано 4 травня 1945 р. у Люнебурзі як акт капітуляції німецьких військ на півночі.

Другий, він же остаточний, акт капітуляції Німеччини було підписано у Реймсі (Франція) 7 травня 1945 р. 

Натомість на прохання Сталіна на території переможених у Карлсхорсті (Німеччина) було повторена процедуру підписання Акту про капітуляцію Німеччини у війні. 8 травня 1945 р. о 22:43 за центральноєвропейським часом (у Москві на той час вже було 00:43 9 травня) генерал-фельдмаршал В. Кейтель підписав акт про капітуляцію Німеччини у Другій світовій війні.

В. Кейтель підписує Акт про капітуляцію Німеччини у Карлсхорсті (Німеччина)

Повернемося до часових рамок. Підписання відбулося о 02:15 ночі 7 травня, а чинності документ набув 8 травня о 23:01. Саме тут криється проблема, що створила протиріччя у визначенні дня святкування завершення війни. Набуття чинності вираховувалося за середньоєвропейським часом, тобто в Україні на той момент було 8 травня 23:01. Натомість у Москві ажеш було 00:01 9 травня. Саме тому СРСР встановив Днем перемоги саме 9 травня. Тому Україна до 2014 р. святкувала це свято саме 9 травня.

Навіть, якщо й брати вторинне підписання акту, що відбулося о 22:43 8 травня, в Україні все одно все ще було 8 травня, хоча 1 на годиннику була 23 година 43 хвилини.

Однак, ми ведемо до того, що насправді День Перемоги в Україні повинен святкуватися саме 8 травня (що й було зроблено у 2014 р.), адже в Україні на той момент теж був аналогічний до європейського час – 23:01 8 травня. Однак, перебування України в складі СРСР наклало свої правила.

Інструмент демонізації та поширення «руского міра»

Із самого початку перемога СРСР над нацистською Німеччиною стала інструментом зверхності СРСР над іншими націями. Чи насправді СРСР самотужки переміг Третій Рейх? Тут потрібно бути чесним, адже без підтримки союзників, а саме прийняття США ленд-лізу для СРСР, перемоги СРСР над Німеччиною могло й не бути. Згадайте факт, як у кінці листопада-початку грудня 1941 р. німецькі війська були в лічених кілометрах від Москви.

Насправді ленд-ліз, який був прийнятий у 1940 р. у ситуації, коли Гітлер захопив більшість Західної Європи і над Великобританією нависла загроза вторгнення, спочатку не поширювався на Радянський Союз, адже відповідно до пакту Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939 р.,  Сталін став союзником Гітлера, аж поки Гітлер не напав на СРСР 22 червня 1941 р. Тоді ситуація змінилася і СРСР вимушений був просити допомоги у західних союзників.

Тому, 11 червня 1942 р. між США та СРСР було підписано договір про надання ленд-лізу на загальну суму 11,3 млрд. доларів, частину з яких Союз повинен був повернути США після війни. Однак, СРСР відмовився виплачувати надану їм допомогу.

Солдати Червоної Армії на американських джипах Willys у Києві

Ми ведемо до того, що в СРСР і теперішній державі-терористці не надто полюбляли і полюбляють згадувати даний історичний факт надання СРСР з боку США військової допомоги, адже це руйнує увесь міф про доблесну радянську армію, яка “врятувала” Європу від нацистів.

Українець із Сумщини Олексій Берест та найвідоміша світлина радянської пропаганди

Навіть факт підняття радянського прапора над рейхстагом у Берліні українцем Олексієм Берестом тримався радянською пропагандою у секреті і ніколи не згадувався. Для них було не вигідним факт підняття радянського прапора саме українцем. Усім відома світлина підняття прапора була перезнята спеціально для радянської пропаганди. Були ж так і ляпи, як от наприклад два годинника на руці солдата.

Отож, після перемоги над нацизмом, Радянський Союз відкидав факт допомоги союзників у перемозі над Гітлером і привласнив собі перемогу у Другій світовій війні. Історія показує, що це є властиво імперіям, адже це є життвоє необхідним для підтримки існування імперії. Кожна імперія живе завдяки дійсним і вигаданим військовим перемогам.

Танк Sherman у розпорядженні Червоної армії. Весна 1945 р.

Як зауважує український історик В. В’ятрович, СРСР навмисно призначив День Перемоги над нацизмом саме на день пізніше від Європи для того, аби виокремити визначну роль СРСР у перемозі над нацизмом. Така собі зверхність над іншими, яку й поширювали ідеали нацизму.

Перемога над Німеччиною посилила позиції СРСР на міжнародній арені і так набравши повні груди повітря вирішила конкурувати із США за гегемонію у світі, однак захлиснулася у власній безпорадності і бажанні випередити увесь світ і як наслідок розпалася у 1991 р.

Держава 404, як правонаступниця СРСР продовжила демонізацію перемоги над нацизмом і кожного року президенти держави-терориста виголошували красномовні промови про перемогу виключно СРСР, а так і росії у війні проти Німеччини. Досить довгий час Москва поширювала культ начебто Дня Перемоги до сусідніх країн, Україна не стала виключенням, що стало гібридним інструментом поглинання цих держав Кремлем.

Згадайте, як кожен рік по містах збирався натовп людей, переважно похилого віку, які несли комуністичні прапори і вигукували відповідні гасла, а попереду йшли начебто ветерани із повними грудьми медалей.

Пригадується випадок із життя, коли у Калуші на запитання до ветерана: “А якого ви року народження?”, він відповідає: “1945 р.”, на що наша дитяча, але вже тоді напевно свідома натура відповідає: “Так. яке відношення, ви маєте до війни, і носите купу не зрозумілих вам медалей, якщо родилися в рік завершення війни? Де ж ви тоді воювали?”. На що отримали тиху відповідь: “Тихенько, хлопче, тебе ніхто не питав”.

Усі ці георгіївські стрічки, комуністичні прапори із серпом та молотом були таким собі 25 кадром, що зомбував людей. Тому для українців була необхідна заборона комуністичної символіки, що було здійснено у 2015 р.

Пригадуємо й слова старших людей, що справжні ветерани не ходять на такі паради, а якщо й вони там є, то тихенько згадують полеглих побратимів і з’ївши ложку “фронтової каші” чимчикують додому. Власне мова йде до того, що Москва використовує старше покоління, яке родилося після війни як ветеранів Другої світової війни, аби перекрити втрати справжніх ветеранів, бо тоді зникне та ілюзорна міць перемоги та імперія не зможе розповідати казочки із червоних площ про міць і доблесть воїнів у Другій світовій війні.

Проведемо паралель: імперії завжди надають надто сакраментального значення певним датам. Проаналізуйте самі: накази путіна про наступ до 9 травня. Чому це робиться? Для того, аби нагодувати натовп людей хоча б якимись перемогами. Бо втративши вплив на маси народу, імперія втрачає владу і непомітно задихається у власних лещатах.

Міф про Дєнь Пабєди

Скидання нацистських прапорів, як символ перемоги над нацизмом і зверхності СРСР над суперником. Парад Перемоги. Москва, 24 червня 1945 р.

День Перемоги не одразу став державним святом і паради не проводилися щороку. В СРСР День Перемоги над нацистською Німеччиною став державним святом аж у 1965 р. До того часу великих парадів зверхності в СРСР не проводилися, не рахуючи параду 24 червня 1945 р.

Так чому ж його так гучно стали святкувати лише через два десятка років після завершення війни?

З цього приводу, В. В’ятрович говорить наступне:

“Цей день став головним державним святом, але не відразу. Гучно відзначати його стали щойно через два десятиліття після завершення війни. Коли значно менше стало тих, хто надто добре пам’ятав, як насправді здобувалася ця перемога. І навіть вихідним днем 9 травня став аж у 1965 р.

Поступово це свято посунуло на другий план навіть 7 листопада – річницю т.зв . Жовтневої революції, до того головне свято совєтських комуністів”, – говорить український історик В. В’ятрович

Чомусь росіяни не дуже полюбляють згадувати факти постачання американського ленд-лізу США до СРСР. Відповідь проста: по-перше, це засвідчить роль США у перемозі над нацизмом, по-друге, зменшить першочергову роль СРСР в перемозі над нацизмом, адже не рідко СРСР згадувала про виключно самостійну перемогу над Гітлером, про що й говорить росія й зараз. Згадування про американську військову допомогу вщент руйнує міф про Дєнь Пабєди виключно силами СРСР.

Україна: День пам’яті та примирення чи День Перемоги?

Україна довгий час була під московським впливом, який диктував святкування перемоги над нацизмом саме 9 травня. Не враховувався факт того, що в Україні на момент підписання Акту про капітуляцію Німеччини було саме 8 травня.

Лише у 2015 р. указом Президента України було засновано День пам’яті та примирення, яке проходить 8 травня. Цей день поступово витіснив радянське свято Дня Перемоги, що відзначається днем пізніше.

12 червня 2023 р. Верховна Рада прийняла закон про встановлення 8 травня Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 рр. та зробила його державним святом, скасувавши застаріле свято Дня Перемоги, що донедавна відзначався 9 травня. Таким чином Україна позбувається радянського минулого та засвідчує болючі втрати українців в Другій світовій війні разом із цивілізованим світом.

Імперії, які починали війни завжди капітулювали. Одного дня так станеться й в російсько-українській війні. Москва повинна капітулювати. Зараз головною ціллю тилу є донати на ЗСУ.

Ярослав Куцій

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08