З “селищ” в горах церкву перенесли у село Велика Тур’я. До цього вона пережила спалення татарами, а згодом на неї чекала радянська окупація.
Розповідає Інформатор.
За інформацією істориків перші згадки про церкву в районі майбутнього села датовані 1578 роком, а вже на початку 17 століття вона згоріла під час одного з татарських набігів. В 1761 році місцевим фундатором Станіславом Броневським була зведена у селі нова церква Святої Параскеви. Священнослужитель села Михайло Міхней розповідає, що на теперішнє місце церкву перенесли з “селищ” в горах, де жили австрійці.
“Вона збудована з розібраної церкви й на тій розібраній була табличка з датою — 1642 рік, яка висить зараз у нас при вході. Церква згоріла, а люди її врятували й перенесли на теперішнє місце. Бачимо в основі старе дерево й решту будматеріалів”, — каже священник.
Зараз церква Святої Параскеви УГКЦ знаходиться на горі обабіч села, трохи далі від усього поселення. Священник припускає, що таке місцеперебування для неї вибрали, щоб уникнути затоплень від річки навколо якої живе село.
“Я думаю, що тоді саме тут біля церкви зароджувалось село, але пізніше почало посуватись ближче до річки. Раніше в горах були хутірки, а потім люди напевно почали переселятись ближче до ріки й попри ріку утворили наше село, яке вразливе до вітрів, бо навколо гори й воно знаходиться ніби в ямі”, — каже староста Великої Тур’ї Надія Крайник.
На подвір’ї церкви знаходиться старе кладовище, пам’ятні хрести та дзвіниця. Зайшовши всередину в церкву одразу відчувається прохолода на відміну від жаркої погоди на вулиці. Отець Михайло Міхней ділиться, що така регуляція температури відбувається саме через натуральні матеріали, котрі використовувались при будівництві. Каже, що зимою у церкві тепло, а влітку прохолодно.
Всередині храм прикрашений старими іконами та безліччю вишитих рушників. Особливу увагу привертає старовинний іконостас з підсвіткою. На стінах та стелі теж нанесені малюнки й зображення святих. Цікаво, що церкві вдалось зберегтись навіть під час радянської окупації. З приходом комуністів місцеві жителі ховали у своїх домівках найцінніші історичні речі.
“У 1946 р. радянська влада ліквідувала греко-католицьку церкву… пароха 1947 року засудили на 10 років тюремного ув’язнення. Їмость з дітьми викинули з резиденції — вони виїхали з села. Осиротілу оселю радянська влада використовувала в різних цілях”, — пише історик Андрій Бібик.
Попри це навіть в окупації у церкві продовжували проводити Богослужіння, проте вже на православний манір.
“На підході до церкви стояли вчителі зі школи й записували дітей, котрі йшли до церкви. Потім усіх викликали на лінійці й змушували пояснювати що там робили, але навіть це не зупиняло людей ходити до церкви”, — каже одна з місцевих мешканок.
Згодом греко-католики вийшли з підпілля й церкву перевели в підпорядкування Української греко-католицької церкви. Після радянської окупації люди почали назад зносити до храму цінні речі, котрі колись брали на зберігання. Саме з великої частки таких артефактів вдалось утворити місцевий музей.
Зараз у церкві Святої Параскеви в більшості проводять похоронні відправи, а Богослужіння на великі християнські свята.
“Люди дуже хочуть йти до цієї церкви. Знаєте прагнуть як до старої бабусі приходять в гості цілими родинами та й поколіннями”, — каже отець Михайло.
Додає, що храм приваблює своєю автентичністю та атмосферою всередині, бо все що тут знаходиться є оригінальними історичними пам’ятками.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
