Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Володимира Савчина — солдата запасу, оператора мінометної групи взводу спеціального призначення №2, роти спеціального призначення №4, загону спеціального призначення №2 ВОС 10793.
Володимир Савчин народився 18 липня 1989 року у селі Підбережжі Долинської громади. 1995 року пішов до місцевої школи. Був надзвичайно допитливою та самостійною дитиною. У початкових класах навчався на “відмінно”. До занять готувався наполегливо й відповідально. Найбільше любив Історію України. Саме любов до неї стала фундаментом його особистості: вольової, сильної духом, відданої Батьківщині.
У 2004 закінчив Підберезьку ЗОШ І-ІІ ступенів. Продовжив навчання у Прикарпатському лісогосподарському коледжі, де здобув кваліфікацію бухгалтера. А в 2010-у — закінчив Національний лісотехнічний університет України, отримавши повну вищу освіту за спеціальністю “облік і аудит”.
Після закінчення навчання працював на Бурштинській ТЕС. Це тривало недовго, бо почувши про події на Майдані — Володимир покинув роботу і поїхав до Києва, де вступив у козацьку родину.
Брав у боях на Майдані в складі 4 козацької сотні. Після завершення Революції гідності хотів воювати в зоні АТО, але його не взяли, бо він не служив в армії за станом здоров’я. Згодом Володимир повернувся в Київ, де разом з однодумцями організував “Труханівську січ”. Це молодіжна організація, що займалась просвітницькою патріотичною природоохоронною та спортивно-оздоровчою діяльністю. Там був ройовим, звідки і прізвисько — “Ройовий”.
Паралельно працював журналістом у прес-службі ВР України 8 скликання. Набравшись досвіду разом із побратимом Віталієм Кульпою організували в рідному селі молодіжну організацію “Сонячну Січ”, де Володимир був активним учасником численних заходів.
Перед війною кілька років працював за кордоном. Та коли почув про повномасштабне вторгнення — повернувся в Україну, де став волонтером. Згодом у Долинському військовому комісаріаті йому запропонували вступити до лав ТРО. Він відмовився, бо хотів саме на фронт, через що разом із однодумцями і поїхав у Київ. Підтримку знайшов у “Азов.Київ”.
Пройшов навчання і 20 квітня 2022 року вирушив на фронт.
В одному з боїв його контузило, тому він частково втратив слух. Проте заміна не прибула. Володимир Савчин знову пішов у бій, у якому і загинув 1 травня 2022 року поблизу села Новосілки Волноваського району Донецької області. Ворожий осколок між бронежилетом потрапив у серце.
Володимира Савчина поховали у його рідному селі — Підбережжі — із бойовими почестями побратима Володимира Головатого.
Також він нагороджений орденом “За мужність” 3-го ступеня (посмертно).
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
