В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Станіслава Сеника

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Станіслава Сеника — телефоніста-лінійника, наглядача 3-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки в/ч А2980.

Станіслав Сеник народився 22 липня 1991 року в селі Великі Дубрави Костанайської області Республіки Казахстан. Ще немовлям переїхав в село Кропивник, що на Калущині. У 1998 році пішов у перший клас Кропивницької школи.

Хлопчик рано залишився сиротою: спершу помер батько, а потім і мама. Його з сестрою одразу після смерті батьків узяв під опіку рідний брат батька та його дружина. Дбали про діток і бабуся з дідусем.

Навчався в Івано-Франківській ЗОШ №6. Брав активну участь у спортивному та культурному житті навчального закладу. Мріяв про кар’єру військового і після закінчення 9-го класу вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Займався спортом, відвідував драмгурток.

Після закінчення ліцею вступив у Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого за спеціальністю “Військова прокуратура”. Мав пристрасть до малювання, писав вірші та пісні. 

У вересні 2016-го Станіслав Сеник поповнив ряди добровольців 130-го розвідувального батальйону військової частини А-1994 оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних сил України. Разом із побратимами пройшов найгарячіші точки Донецької та Луганської областей. Служив розвідником-радіотелеграфістом, снайпером, снайпером-розвідником. Був звільнений у запас у листопаді 2019 року.

В Авдіївці на Донеччині Станіслав Сеник мав цивільну дружину, яка народила йому сина. Однак, їхні життєві дороги розійшлися. А одружився прикарпатець у травні 2022 року, коли вже був військовим. 

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну добровольцем вирушив захищати рідну землю. Приєднався до лав добровольчого формування №14 територіальної громади міста Києва “Архангели Михаїла”. Брав участь у боях за Ірпінь, у зачистці Бородянки. У квітні в складі добровольчої групи виконував бойові завдання у селі Максимівка, що на Донеччині.

17 травня 2022 року був призваний за мобілізацією Калуським районним територіальним центром. Служив телефоністом, лінійним наглядачем відділення зв’язку взводу управління мінометної батареї. Побратими згадують Станіслава Сеника як відважного і безстрашного воїна, справжнього патріота, який до останнього подиху боронив свою землю від російського агресора.

Загинув 2 липня поблизу Новогригорівки, що на Миколаївщині. Під час виконання завдання потрапив під мінометний обстріл ворога, отримавши осколкове поранення, не сумісне з життям. Декілька годин лікарі боролися за його життя та, на жаль, програли цю боротьбу…

Поховали Станіслава Сеника у його рідному селі Кропивнику.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08