Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Сергія Данилюка — розвідника відділення корегування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Сергій Данилюк народився 2 жовтня 1989 року в м. Балві, Латвія. Початкову освіту здобув в Якубівській початковій школі на Долинщині. Після здобуття у 2007 році повної загальної середньої освіти в Солуківській загальноосвітній школі його призвали на строкову службу, яку він проходив з листопада 2007 по листопад 2008 року: служив у лавах Збройних сил України, отримав звання молодшого сержанта.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення Сергій Данилюк добровільно вступив до лав Збройних сил України. Після навчань на полігоні, на початку квітня 2022 року у складі Батареї управління та артилерійської розвідки 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка потрапив на Авдіївський напрямок, де й виконував свої службові обов’язки до останнього дня. Основним профілем підрозділу були розвідувальні дії та корегування артилерійського вогню. Співпрацював із іншими підрозділами ЗСУ на цьому ж напрямку. Співпрацював також із волонтерами та волонтерськими організаціями, які активно допомагали йому та його Батареї. Отримав позивний “Чудо” — за легку вдачу та здатність знайти вихід із, здавалось, безвихідних ситуацій.
Побратими з добротою та щемом згадують Сергія. Під час проходження служби завжди був самовідданим, відважним, справедливим, наполегливим, відповідальним, усміхненим з прекрасним почуттям гумору, готовим прийти на допомогу в будь-яку хвилину дня чи ночі, він просто був справжнім. Побратими часто відвідують його банер, встановлений на Алеї Героїв в м. Долина, та його могилу в с. Якубів Долинської громади, підтримують рідних Сергія.
При обороні Авдіївки вміло знищував ворога, виконував обов’язки і водія – займайся довозом забезпечення та особового складу, був командиром відділення Батареї управління та арилерійської розвідки, яке виконувало бойові завдання на території підконтрольній окупантам (диверсійна група), оператором антидронової рушниці, пілотом БПЛА.
У вересні 2023 року Сергій був відібраний з числа військовослужбовців 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка для проходження тритижневих військових навчань в Іспанії. В подальшому його направляли на тримісячний військовий курс до Німеччини, однак Сергій відмовився, мотивуючи, що “так, як воюємо ми, вони не здатні, вони мене не мають чому навчити, це я їх можу навчити”, виявив бажання повернутися до побратимів на фронт, щоб бути корисним там.
Сергій свято вірив у перемогу над окупантами. Завжди казав: “Хто, як не ми?”.
Загинув 6 листопада 2023 року під час виконання службових обов’язків внаслідок авіаудару біля населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області.
За три тижні до своєї загибелі Сергій Данилюк одружився. З дружиною вони були знайомі ще з 2013 року, але стосунки міцні уже почалися після повномасштабного вторгнення. Їх спільна мрія про одруження здійснилася 14 жовтня 2023 року, однак ворог не дав здійснитися їхній іншій мрії – на мирне життя у вільній Україні.
За час проходження військової служби отримав медаль “За хоробрість в бою”, медаль “За службу на Донбасі” та відзнаку Президента України “За оборону України”. Посмертно був нагороджений медаллю Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області “За оборону Авдіївки” та відзнаку Міністра оборони України “Захиснику України”.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
