Українське кіно самобутнє і цікаве, попри усталену думку, що воно меншовартісне і нецікаве. В останні роки маємо дуже багато позитивних прикладів — “Мої думки тихі”, “Люксембург-Люксембург”, “Королі репу”. І одним з таких, є фільм української режисерки та поетеси Ірини Цілик — “Я і Фелікс”. Який, до речі, ексклюзивно знову показали у калуському кінотеатрі, прямо перед зустріччю з Іриною та виконавцем однієї з головних ролей — поетом Юрієм Іздриком.
Й Інформатор принагідно вирішив нарешті поділитися враженнями від кінострічки.
Про що фільм?
З перших кадрів ми занурюємось в атмосферу середини 90-х в одному з провінційних пострадянських українських міст, звісно ж, з усім супутнім антуражем. Батько хлопчика постійно кудись зникає, тож Тимофій його майже не знає. Багато хто з нас, дітей дев’яностих може вгадати в цих моментах власне дитинство.
Одного вечора в дім, де проживають головний герой Тимофій з мамою приходить бабуся з новим коханим — ветераном афганської війни, Феліксом. Відтепер побут цієї родини стає наповненим не тільки важкістю “епохи”, але й тривогами та травмами минулого нового співмешканця.
Фелікс часто напивається до “білої гарячки”, агресивно поводиться, конфліктує з бабусею і мамою малого, але ніколи не зачіпає Тимофія. Що більше, одного разу він починає бачити в ньому, так би мовити, внука, хоча й робить це незграбно, зближаючись повільно й необережно.
В такій атмосфері Тимофій росте, намагається знайти своє призначення, вперше закохується й розчаровується й намагається зрозуміти сенс буття.
А Фелікс то зникає, то знову з’являється в житті Тимофія. Наче привид. І за задумом якихось вищих сил стає чи не найголовнішою фігурою в його житті.
Однією з найсильніших сторін кіно Ірини Цілик є не тільки неймовірно продумані герої та актор, які їх зіграли, а й те, що з’являється довкола них. Протягом всього екранного часу історія повільно обростає важливими деталями — піаніно “Україна” на якому вчиться грати мали й Тимофій, білі кросівки подаровані йому “дідусем”, “Ксюха”, яка виявляється трофейним автоматом, навіть кожна викурена цигарка в кадрі відіграє свою роль.
До теми: У Калуші відбувся унікальний показ фільму Ірини Цілик з Іздриком | ФОТОРЕПОРТАЖ
Режисерка з усією командою з неймовірною точністю відтворює кожну деталь — штори, кран, що протікає, старий червоний телефон з барабанним циферблатом, мозаїки на стінах будинку культури де підпрацьовує Фелікс, навіть його довге чорне шкіряне пальто, яке довершує образ старого ветерана, червоні чашки з білими цятками, старі радянські кеди на ногах малого Тимофія, який збирав гриби з бабусею в лісі, касетний плеєр…
Окремої похвали у “Я і Фелікс” заслуговує музика, яка довершує елемент нашаровування сцен у фільмі. Тут вона підкреслює кожну сцену в якій з’являється — від алкогольного танцю Фелікса на початку, чи першого поцілунку головного героя з дівчиною, до фінального “кадру” коли один з головних героїв (Фелікс, себто) зникне з життя іншого (Тимофія) назавжди.
Враження
Фільм Ірини Цілик знятий за мотивами книги її чоловіка Артема Чеха, “Хто ти такий?” це повноцінне полотно без недосказаностей і білих плям. Це багатошарова історія побудована на простих діалогах і складних життєвих конструкціях. Це історія, яка відбулась з кожним з нас (так чи інакше). Це не просто рефлексія на “час, що минає”, це портрет… автора, режисерки і України. Тієї, яку ми отримали в спадок з усіма причинно-наслідковими зв’язками.
А ще, це яскравий приклад того, що українське кіно потрібно підтримувати, бо воно справді якісне і подекуди набагато глибше і краще аніж голлівудське.
Остап Микитюк
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
