В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Степана Худяка

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Степана Худяка — солдата 108 окремого штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.

Степан Худяк народився 24 березня 1983 р. в селі Топільське, Рожнятівської селищної громади, що на Калущині. Ріс активним та рішучим хлопчиком. Навчався у Рівнянській ЗОШ. За словами вчителів та однокласників був сумлінним, дружелюбним і спокійним учнем. Його тато рано помер. У сім’ї залишилося четверо дітей. Тому з ранніх років, Степан став надійною опорою для матері. Піклувався про рідних, був вірним другом.

Після 9 класу був змушений працювати. Їздив на сезонні роботи до Вінниці, Києва, згодом – до Польщі. Там познайомився із Надією, яка у 2007 році стала його люблячою дружиною. Подружжя виховувало трьох дітей – синочків Сергія та Святослава і донечку Марічку. Усю свою любов віддавав сім’ї. Працював на деревообробному підприємстві у Рожнятові верстальником. 

У перші дні війни, 28 лютого 2022 року був призваний на військову службу. Кілька днів проходив навчання у Коломиї. Потім разом із побратимами його відправили захищати Київ. Служив водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 гірсько-штурмової роти військової частини А3715. 

Разом із побратимами брав участь у бойових діях у Лимані, що на Донеччині та Сєверодонецьку на Луганщині. Відтак потрапив у Бахмут. “Тайсон” був спокійним та зосереджений у роботі, завжди готовим прикрити спину. Востаннє зателефонував дружині 21 липня 2022 р. і сказав: “Щоб не трапилося, будь до всього готова. Я і так дякую Богові, що аж до сьогодні дожив”. Перед самою смертю дзвонив до мами, коли дружина була на заробітках і сказав: “Скажіть Наді, що все добре. То певно мій останній бій.

Загинув Степан Худяк 22 липня 2022 р. поблизу населеного пункту Івано-Дар’ївка Бахмутського району Донецької області, потрапивши під артилерійський обстріл. Захисник отримав поранення несумісні з життям. Свій останній спочинок воїн знайшов 28 липня на кладовищі у рідному селі Топільське. 

За особисту мужність виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений відзнакою міського голови Івано-Франківська “За честь і звитягу”, нагрудним знаком Міністерства оборони України “За зразкову службу”, медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям” та орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08