Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.
Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Романа Мельника — навідника штурмового батальйону військової частини А7788.
Роман Мельник народився 10 лютого 1988 року в Калуші. Був єдиною дитиною у сім’ї. Ріс допитливим, цікавим, любив тварин… Навчався у школі №2, а після 9 класу поступив до Калуського хіміко-технологічного технікуму, обравши спеціальність “Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної та нафтогазопереробної промисловості”. Далі навчався в університеті “Львівська політехніка”.
Хлопець любив спорт, займався важкою атлетикою та боксом, ходив у гори…
У 2014 році Роман Мельник пережив втрату мами.
Трудовий шлях калушанина розпочався на місцевому підприємстві “Три бетони”, потім працював на “Карпатнафтохімі”, а ще згодом — в Італії.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Роман Мельник став до лав територіальної оборони у складі 79 окремого батальйону 102 окремої бригади. Потім був переведений до 116 окремої бригади Сил тероборони ЗСУ. Його характеризували як безстрашного воїна: на позиції — йшов першим, повертався останнім.
Роман Мельник на війні долучився до бійців 78-го полку спеціального призначення “Герць”, служив навідником другого штурмового відділення першого штурмового взводу 3-ї штурмової роти першого штурмового батальйону військової частини А 7788. Брав участь у боях за населені пункти Полтавщини, Сумщини, Харківщини, Запоріжжя. Під час одного з боїв він сам, під вогнем ворога, на плечі приніс 60-кілограмовий кулемет, встановив його і допоміг відбити атаку. Кулемет реально вирішив результат того бою, після чого командир подав Романа на нагород. Однак, через місяць він загинув…
На своє останнє завдання Роман пішов 8 липня 2023 року. Поблизу населеного пункту Мала Тохмачка Пологівського району Запорізької області близько 21:30 він прийняв на себе усі осколки, які летіли після підриву на нього і командира. Ще двоє їхніх побратимів тоді загинули одразу. А Роман упродовж 22 днів боровся за життя. Спочатку йому ампутували руку у Запорізькій обласній клінічній лікарні. Далі був евакуйований гелікоптером у головний клінічний військовий госпіталь міста Києва, пережив ампутацію ноги. Але життя героя таки обірвалося ввечері 30 липня 2023 року.
За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом “За мужність” III ступеня, Почесним нагрудним знаком “Золотий хрест” Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного, медаллю “За бойову звитягу”.
Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
