Історію міста важко уявити без її духовної складової. Чи знали ви, що одну із церков Долини розписували Павло Ковжун та Михайло Осінчук, а іншу у 18 столітті завалив вітер? Сьогодні спробуємо детальніше розповісти про ці факти з історії Долини.
Здійснює історичну мандрівку Інформатор.
Рубрика “Калущина історична” повертається. Сьогодні спробуємо стряхнути попіл із полиць історії міста Долини. Історію трьох долинських церков знаходимо у газеті “Львівські вісті” за 17 березня 1944 р. під красномовним заголовком “Під крилами трьох церков. З історії долинської парохії”. Тут доволі стисло, але й водночас багато розписано про церкви Долини – Різдва Пресвятої Богородиці, св. Михаїла та св. Миколи.
Стаття про церкви Долини у газеті “Львівські вісті” за 17 березня 1944 року
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ) у Долині
Нижче подаємо оригінал тексту статті, що буде перегукуватися історичними світлинами цих церков:
“Долина, 16 березня. Там, де збігаються три биті шляхи, почерез передмістя Оденицю з Калуша, почерез Оболоння з Рожнітова і впоперек міста Долини від залізничої стації, стоїть прегарна парохіяльна, церква Різдва Пресвятої Богородиці. Побудована в тринавному пляні, чотиристовпна, з одною напівкруглою апситою і двома пресвітеріями, поруч головної бані двигає ще навхрест чотири менші. Її будування тривало цілих 15 років, від 1891 до 1906 р.
Павло Ковжун та Михайло Осінчук. Обидва свого часу розписували церкву св. Архистратига Михаїла у Калуші
“Внутрішний вигляд церкви репрезєнтаційний і мистецьке оформлення розбуджує молитовний настрій. Відколи відомі мистці Ковжун та Осінчук прикрасили церкву чудовими мальовилами, церква стала справжньою гордістю долинської парохії. Малювання церкви виконано в 1931 р. ,за декана Цимбали. В 1934 році церква одержала новий іконостас долота різьбара Наконечного з Кам’янки. Він же виконав також різьблені оформлення бічних престолів. Образи в іконостасі і на престолах змалював арт. Манастирський. В церкві вмуровані пропам’ятні таблиці в честь борців з часів визвольної війни та в честь Митрополита Андрея….
Церква Різдва Пресвятої Богородиці і ймовірно стара церква, згадана у даній статті, яку пізніше розібрали. Долина, 1915 р.
Знадвору, біля входових дверей видніє таблиця для вшанування 120-их рокопии з дня народження Маркіяна Шашкевича. Нова мурована церква була збудована поруч старенької дерев’яної церковці, що являла собою значну архітектурну цінність, Її особливе призначення було обслугувати релігійні потреби робітників грецького обряду, що працювали в недалекій солеварні. На жаль, цієї церковці не вдалося зберегти до сьогодні. З’їджена зубом часу, вона остаточно була розібрана. Цінніші речі передано з неї до львівських музеїв.”, – із статті “Львівських вістей” про церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Долині.
Церква св. Архистратига Михаїла на Загір’ї
Другою церквою Долини про яку згадують “Львівські вісті” є храм св. Архистратига Михаїла, що на Загір’ї. Ні, зараз мова не йде про мікрорайон Калуша. В Долині теж є своє Загір’я. Дана церква була побудована на місці старої церкви, яку були змушені розібрати. Побудова розпочалася 1819 р. на передмісті Новичка (тепер це район вулиці Д. Галицького у Долині):
“До долинської парохії належить і друга церква, на Загір’ю, під покровом св. Архистратига Михаїла. Вона розмірно не стара. Побудовано її приблизно 110 років тому на зміну старшій, яку довелося розібрати. З 1832 р. зберігся документ умови між долинськими парохіями і будівничим Степаном Федчуком з Самбірщини, який зобов’язується за проектом архітекта Боярського з Стрия збудувати дерев’яну церкву і все акуратно виконати — долівку, хори, сходи і т. ін. До помочі громада мала йому щодня давати по 4 сокирники і по одному теслі.”
Цю церкву було зачинено комуністами у 1939 р. До її ремонту у 1958 р. за нею ніхто недоглядав. У підсумку, приблизно у тому ж 1958 р. вона була знесена.
Церква св. Михаїла на Загір’ї та сучасна однойменна церква на вулиці Данила Галицького
Церква св. Миколи на Гусакові
Третім крилом долинських парафій була церква св. Миколи на Гусакові. Про неї “Львівські вісті” пишуть наступне:
“З уваги на історично-мистецьку вартість більше цінною є третя дерев’яна церковця Долини, „на Гусакові”. Стоїть вона недалеко від ринку, за потічком, біля спортової площі в вінку старих лип. Це однобаяна будова бойківського стилю, збудована з круглих брусів, сперта на великих кругляках, привезених з річного дна. На одному з наріжників вирито прізвище Максима Мельника і дату 1763 р. Мельник імовірно прізвище будівничого, а дата визначає час закінчення будови. Коло церкви ледве видні сліди кладовища. І з цієї церкви перенесено до музею те, що являло з себе якунебудь релігійно-мистецьку вартість.”
Церква св. Миколая в Долині, 1690 р. Джерело: Народна архітектура українських Карпат. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 209.
Цікаву підмітку щодо церкви св. Миколи знаходимо у латинському рукописі in folio № 15 (Visitationes generales 1740-1743), де зазначено, що “Церква св. Николая, деревяна, стара, побита ґонтами. – Дзвіниця стара.”. Більш детальніше про цю церкву знаходимо у тому ж латинському рукописі in folio № 20 (Visitationes generales per Nic. Szadurski 1760-1), але за 1760 р. У ньому згадується, що “церкву Николая, стару завалив вітер. Нова побудована 1761 р. від вікон почавши з дерева ялового під гибель спусканого, закінчена деревом новим і зі старої церкви.”
Вигляд церкви св. Миколая “на Гусакові” у 1937 р.
Фактично можна говорити, що це остання фотографія цієї церкви, бо із приходом червоних совітів у 1939 р її було закрито. Врешті опустілу внаслідок антирелігійної боротьби комуністів, пам’ятку дерев’яного зодчества було розібрано у 1960 році.
Душпастирі трьох парафій у Долині
На момент 1944 р. ці церкви використовувалися лише для проведення літургій у храмові та великі свята, втім важливими для нас є імена священників, які наведені в статті, що відповідали за ці парафії. Ба більше парафія Загір’я охоплювала сусідні села Малу Тур’ю та Рахиню:
В XVIІ столітті кожна з вище згаданих церков була парохіяльною і обслуговувалась окремим священником. І так королівська грамота з 1670 р. згадує про існування трьох окремих парохій у Долині, при чому парохом церкви Різдва Богородиці був о. Григорій Гошовський, на Загір’ї душпастирював о. Усикевич, а на Гусакові якийсь отець Ілля. Парохія Загір’я охоплювала тоді, здається, сусідні села Рахино та Тур’ю Малу. Тепер відправляються богослуження в дерев’яних церквах Долини, св. Михаїла й св. Миколая тільки, в храмові і великі рокові свята.
Подаються також й імена більш давніх парохів цих церков, що здається тягнуться ще з 17 століття:
“До згадок про найдавніших долинських парохів, записаних у грамоті з 1670 року, слід додати ще кілька імен, що їх подає журнал “Нива” з 1938 р. На основі архівних матеріалів автор оголошує, що єпископ Шумлянський висвятив 26 квітня 1689 р. у Львові о. Степана,і для церкви св. Миколая (на Гусакові), а 15 серпня 1706 р. в Крилосі о. Юрія для церкви св. Михаїла в Долині. Менш-більш за душпастирювання о. Юркевича злучено три парохії Долини в одну. Сталося це приблизно коло 1824 року, бо до того часу велися в трьох згаданих церквах окремі метрикальні записи.”
Ярослав Лопатинський – український лікар та композитор, учасник визвольних змагань
“Між парохами Долини варто відмітити одно відоме, прізвище Лопатинських. Тут довгі роки душпастирювали о. Григорій та о. Йосиф Лопатинські. о. Йосиф був батьком композитора д-ра Ярослава Лопатинського. Могили Лопатинських стоять під кам’яними хрестами в затишній тіні лип самітної церковці на Гусакові. Більш ніхто з сучасників не ліг поблизу них на вічний сон. Дивившись на ці могили, вам не може аналогія не підсунути образу могили композитора Ярослава в Гологірках. На Княжій Горі, серед потрійного перстеня валів, біля церковці, де колись стояв замок Ростиславичів, видно кам’яну плиту з скромним .написом: «Д-р Ярослав Лопатинський з сином» Це тихе, чарівне місце, де бушували колись вітри історії, вибрав собі майстер тонів ще за свого життя місцем вічного спочивку.”, – йдеться у статті газети “Львівські вісті” за 17 березня 1944 р.
Наприкінці автори вказують на помилки щодо патронів деяких церков, про які вказала Яніна Костовецька у своїй праці “З минулого Долини”, виданої у 1936 році:
“Про церкви Долини є деякі згадки в історичнім нарисі Костовецької п. н. “З минулого Долини”. Але, деякі з них переплутані, або не точні. Напр. патроном церкви на Гусакові ніколи не був св. Ілля, тільки св.. Микола. Також незгідно, з правдою подано, будьте би церкву на . Загір’ю фундував Михайло Левицький. До такого висновку послужив імовірно підпис митрополита Михайла Левицького на акті умови про будову церкви, покладений під час канонічної візитації.”
Зрештою, будь-які історичні відомості, що зберігаються про місто є вкрай важливим. Їх слід зберігати для майбутніх поколінь, аби вони мали якнайповнішу картину історії свого села чи міста. Адже, історія починається із кожного з нас.
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
