Шахти є важливою ланкою промисловості, а сама робота шахтаря складна і моментами небезпечна для життя. Адже, невідомо чи вдасться повернутися на поверхню після роботи під землею. Втім, шахти несуть небезпеку і для простих мешканців, бо легковажне проведення часу поблизу них може вартувати життя. Спогади із 1995 року доводять, що не слід гратися із вибухонебезпечними предметами та речовинами, бо це може привести до нещасного випадку. Що ж сталося серпневого дня 1995 року поблизу шахти “Ново-Голинь”
Ділиться Інформатор.
У одній із Facebook-спільнот були опубліковані світлини шахти “Ново-Голинь”, автором яких є краєзнавець Андрій Тимків. В коментарях до допису, Любов Шулик пригадала, що із цим рудником, що діяв з 1966 року по 1995 рр., пов’язується історія нещасного випадку, що важко забути досі.
Фото: Андрій Тимків
До теми — Втрачені глибини Калуша: що залишилось у старих шахтах
Гарячого серпневого дня діти, як це у селі завжди відбувається, пішли випасати корів поблизу шахти “Ново-Голинь”. Будь-які діти люблять байдикувати та гратися зі своїми друзями. Тож продовжили ігри біля самої шахти, яка на той час, за словами жінки, ще працювала. Необережне поводження із сірниками призвело до спалахування бочок із маслами, які перекинулися на маленьких діток. На щастя, діти вижили.
У розмові із Інформатором, Любов Шулик погодилася пригадати деталі історії нещасного випадку, що трапився влітку 1995 року:
“Я згадала дуже тяжкий той серпень 95-го року. То було десь 22-23 серпня. Таку трагедію важко забути. В мене в той час навіть і чоловік помер, 30 років. Одного дня діти, хто сам, а хто з дідом, пішли після обіду на випасання корів. То були діти шестирічні і вони випасали корови. Десь у якусь одну мить діти пішли гратися туди на шахту. Вона ще тоді була діюча, але чомусь перестали відбуватися роботи чи закрили ту шахту чи поскорочували людей, я не знаю як це було, бо вже й не пам’ятаю. Але вони залишили дуже багато всяких бочок з масел. Вони не забрали весь інвентар після того як вони залишили ту шахту.
Якраз після обіду одного дня, діти побігли туди гратися. Діди, які пасли корови з ними, були на пасовиську і не встерігли певних дітей. То був один такий Назарчик і сусідки Тарас і родички – Васька. Моя дитина теж була на пасовиську, але чомусь тоді залишилася біля діда. Вони гралися, бігали біля тих бочок і десь хтось з них мав сірник і його запалив. Сірка кинулася і бочки спалахнули. Те все масло перекинулося на дітей і діти почали горіти. Почалися страшні крики. Ви розумієте, що я згадую і просто плачу, бо мені просто важко згадувати той період.
Діти бідні зі страху почали бігти у річку кидатися збоку на бік. Десь там були люди, які грузили сіно на машину і побачили ці вогні і почули писки, крики дітей. Вони з’їхали машиною з тим сіном на низ і позакидували дітей як голубці в машину та почали швидко їхати в лікарню. Діти були дуже палені і дуже довго лікувалися, бо були у дуже важких станах. На другий день дітей гелікоптерами перевозили у Франківськ бо були майже не транспортовані, розумієте дуже важкі були. Отака була в нас тоді біда страшенна. Ми лікували цілим селом тих дітей, які були у дуже у важкому стані.”, – пригадує Любов
Жінка розповіла, що зараз із тими хлопцями усе добре. Ба більше, вони вже мають власні сім’ї:
“Розумієте, що коли хтось щось напише чи кине фотографію то в мене одразу страшні спогади з тією шахтою. Зараз ці діти вже сьогодні мають сім’ї. Ну але вони є обпечені. Вася зараз у Німеччині має троє діточок. Назар теж має троє діточок. Він був дуже хворий. Він настільки хворів весь час, що майже до школи не ходив. Міша був ніби трошечки, ну найлегший, мав опіки. Він теж має двоє діточок і живе десь на Тернопільщині. Отака-то пригода і такі згадки тяжкі про ту шахту”, — підсумовує жінка
Читайте також — Шахрай в управлінні калуського ТЕСПу або шалені кошти калійних добрив
Ця історія доводить, що розмови, світлини можуть відкривати рани болючих спогадів, які отравлюють наше життя. Ці спогади, якими б вони не були, є частинкою нашої душі, нашої пам’яті. Єдине, що слід вивчити урок та навчитися жити із цими спогадами. Прожити їх та не тримати у собі, адже це негативно впливає на здоров’я людини.
Слід бути обережним із легкозаймистими речовинами та вибухонебезпечими предметами — головний урок, який ми можемо винести із цієї історії майже 30-річної давності.
