Сьогодні минає 40 днів від дня смерті Олега Івахнюка – Героя, воїна із Калуша. Був активним учасником Революції Гідності, а у 2014 році став на захист України. У липні того ж року у боях на Луганщині отримав кульові поранення у ліву ногу. Відтак проходив довготривале та виснажливе лікування. Помер 11 липня 2024 р. у лікарні Калуша.
Ділиться Інформатор.
Олег Івахнюк народився 28 липня 1985 року. Свого часу був пов’язаний із футболом. Навчався у Львівському училищі фізичної культури. Виступав у складі команди “Карпати-3”. За даними football24.ua, грав разом із такими відомими футболістами як Юрій Паньків, Григорій Ярмаш, Максим Фещук та Володимир Федорів.
Читайте також — “Я встану з цієї коляски і поїду до хлопців” | Друзі, воїни та волонтери діляться спогадами про Олега Івахнюка
У розмові з Інформатором, Андрій Лучко — один із найкращих друзів воїна Олега Івахнюка поділився спогадами про Героя Олега Івахнюка:
“Він воїн з кості. Він боровся проти системи. Пригадував, що до нього приходили і казали: “Але тобі добре. Ти на візочку. Тебе в армію не заберуть”. Він казав, що “краще я б гнив в тих окопах, але на своїх ногах. До речі, він був із Іваном Качмаром дуже сильними колєгами. Іван йому дуже допомагав. То пригадую, що як він був в реанімації і почув, що то хлопці є, то пив воду і тако кричав: “Іванннн…”. Впізнавав його. Він був здоровий хлопака.”
Хлопці разом пройшли пройшли Революцію Гідності у Києві:
“Ми йому купили бронік на Майдан. Ми собі троє купили броніки. Йому, Саша у Франківську купив і я. Йому дали той бронік і він його віддав іншому хлопцю. Сам мав якийсь простий, синій. Ми все рано сходилися в третій намет каву пити. В нас своя банда, а у них своя. Він питав: “Братан, де ви були? Але ми їм дали, але ми їм дали…” Він був красун…”, — пригадує Андрій Лучко
Олег Івахнюк був щирим та відвертим із своїм другом Андрієм. Ніколи нічого не просив, а сам намагався допомогти кожному:
“Він ніколи нічого не просив. Я йому казав, щоб дзвонив мені, просив про щось, коли треба. То він тоді злостився і казав: “Братан, та я не з-під паркана. То ти дзвони, якщо тобі щось треба”. Кажу, що в тебе нужда. Він на те теж злостився, коли йому за таке казали.”
У розмові з Андрієм, вже під час повномасштабного вторгнення росії на територію України, воїн із батальйону “Донбас” пригадав випадок, як йому жалілися на часту повітряну тривогу у місті:
“Розповідав, що як сидів під будинком, то підходили і казали: “Як мені ті сирені замахали, спати не дають”. Він тоді казав: “Ви серйозно? Вам треба тут пару прильотів, чи що? Він мені то все розказував. Дуже ділився зі мною. Каже, що вони тут сидять і їм виє сирена. Шок.”
Олег Івахнюк на лікуванні у США, де йому вдавалося робити перші самостійні кроки без візка
Пригадує останні дні життя Героя Олега:
“Був блідий, сухий. Його вже були обкололювали антибіотиками. Я сидів у нього в лікарні до останнього. Десь до пів 11 вечора. Йшов пішки додому. Приходить повідомлення на Viber від Олега: “Братан, візьми мене в монастир. Забери мене в монастир.” Він вже певно відчував, що біда і написав мені, що “…братан забери мене, машина є.” Я все казав, що там дороги нема, а він відповідав, що машина є. Він навіть шукав мене через колєг, які зараз в Польщі, вони дуже часто їздять у Ченстохову. Так дуже хотів поїхати до монастиря.
Я йому одразу відписав, як тільки зайшов у Вайбер, на третій день. Бо я ним не дуже користуюся. Відписав: “Само собою, що поїдемо. Де ти є? В лікарні ще?”. То на це повідомлення він мені вже не відписав. Я знаю, що він мені би відписав, бо він зі мною був душею. Він міг найбільш сокровенні речі розказати, бо довіряв мені.
Він мені не відписав і це мене насторожило. Тут я чую, що мама каже, через мас-медіа, що він в реанімації. Я в шоці. Він знав, що навіть та дрібничка, але наскільки вона велика.
Він був воїн з кості. Він постійно боровся. Липень для нього був дуже важким: отримав поранення, мав день народження у липні і у липні помер. Його смерть – це був протест. Побратим привіз йому двох професорів з Франківська. Прийшов лікар старший і каже: “Розказуйте, що в нього”. А вони стали і не знають що казати. А він до них: “Як ви лікуєте його, якщо не знаєте що з ним?”
Він витерпів був за життя. Він своє митарство, своє чистилище пройшов за 10 років. Мама постійно була з ним. У Іспанії і у Америці. Чого в Америці могли лікувати і на ноги ставити. Він здоровий як бугай приїжджав. Він шкірився, то ми сиділи, то так шкірився.
Всі знали Олега і всі з ним віталися. Лише сюди привозили, то зразу катастрофа. Все казав мені, що братан то важко виїхати. Я тоді був у лікарні у Франківську перед тим, як у Чикаго летів. Йому принесли були шампанське, а він його віддав мені. Я кажу, що давай тоді вип’ємо його як виздоровієш. Він погодився. Досі в мене стоїть те шампанське.”
Олег за любий двіж був. Такий красун був. Я все гриби збирав, насмажу. Олег дзвонив до мене і казав: “Братан, та візьми меду, прийди. Вип’ємо чайку.”
Із сумом пригадує день, коли дізнався про його смерть:
“Дивлюся на його фото і мені не вкладається в голові. Не можу собі місця знайти. Як то почув зранку…. Його система добила. Казав: як вони можуть лікувати? Я в Америці, в Іспанії був. То там одноразові рукавиці – більші, середні, менші. А тут та санітарка ходить в тих подертих рукавицях. Вони по десять раз до мене приходили, мити в тих подертих рукавицях. Та де то таке може бути? Він був там (в Іспанії США – ред.) і бачив то людське відношення. Він би міг із візочка стати, нужденних посадити, а сам би на четвереньках ліз. Він такий був.“
Водночас у Андрія залишилися лише теплі спогади про дружбу із Олегом Івахнюк.
Вічна Слава Герою!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
