“Союз Українок” у першій половині ХХ ст. була потужною жіночою громадською організацією, що вплинула на розвиток жіночого руху на західноукраїнських землях. Учасниці організації проходили курси із кулінарії, шиття, вишивання та крою. Збиралися, щоб “перечитувати вголос пресу”, влаштовували чайні вечері та забави, проте без “алькогольних напитків”. Звісно віднайшли світлину союзянок у Сівці Калуській і радо її вам покажемо. У 1991 році вона відродилася та на сьогодні є важливою віхою розвитку української державності, культури та духовності.
Заглиблюється у історію Інформатор.
Ми знову повертаємося із рубрикою “Калущина історична” і у ці святкові дні хочемо привідкрити для вас маленьку сторінку із діяльності важливої на даний час жіночої громадської організації “Союзу Українок” на Калущині. У газеті “Наш прапор” за 15 вересня 1935 року знаходимо цінні відомості із діяльності “Союзу Українок” у Сівці Калуській. Стаття опублікована під назвою “Як працює сільське жіноцтво”. Тут, за словами оглядача газети, “жіноцтво так зорганізоване, що не кожне містечко може тим почванитися.”
До теми – Ярмарок Незалежності: як смачно поїсти та задонатити у Калуші | ГАСТРОРЕПОРТАЖ
Калуські союзянки відкрили терміновий збір на дрон для 102 батальйону | РЕКВІЗИТИ
Тож читаючи цей матеріал, пропонуємо перейти у статті за посилання вище та задонатити на ЗСУ, адже калуські союзянки планують купити DJI Mavic 3T для 2 батальйону 78 окремого десантно-штурмового полку.
Очільницею і своєрідною покровителькою для жінок даного села була така собі пані Мацєхова. Пошуки інформації по ній поки не дали результатів. Втім, знаємо, що вона багато чому навчила жінок – варити борщ, пекти хліб та інші “святочні страви”. Із статті стало відомо, що 1 вересня 1935 року відбулося освяченння каменя під читальню, у якому брали участь і довколишні села. Далі подаємо оригінал тексту із газети:
“Як працює сільське жіноцтво…
(З життя Сівки Войнилівської)
Часто чуємо нарікання, шо чоловіки ще як-так працюють по наших культурно-освітних товариствах, а жінок годі зорганізувати. Це подекуди безосновні нарікання. Жінки всюди будуть працювати, тільки мусять мати добрий жіночий провід. От хоч би взяти село Сівку войнилівську, що лежить далеко від міста, в „глухій провінції” (пов. Калуш), а де жіноцтво так зорганізоване, що не кожне містечко може тим почванитися.
Перед кількома літами п. Мацєхова, емеритована управителька місцевої школи, зорганізувала “Союз Українок”, що тепер числить понад 100 членів. Передплачують “Жіночу Долю” і “Народню Справу” що неділі і свята улаштовують спільні сходини, на яких перечитують голосно пресу, або ведуть гутірки на різні господарські теми. Пані Мацєхова навчила їх варити різнородні страви, починаючи від доброго і смашного українського борщу, пекти добрий хліб та інші “святочні” печива. Часто-густо улаштовують чайні вечері, на які сходяться всі громадяни села і дуже гарно бавляться без алькогольних напитків.
Дуже активну ролю відограв “Союз Українок” при організованні і веденні дитячого садку, який цього року провадила з повним успіхом п. Євгенія Чернецька. Крім того на кожній імпрезі, видно “жіночу руку”, чи то уладити смашний буфет, чи влаштувати яку-будь забаву. Наші жінки радо беруться за працю під розумним проводом своєї “пані директорової”, яка зноваж ніколи не жалує ні часу, ні грошин, коли йде про в ії дитину — “Союз Українок”. Дня 1-го вересня ц. р. було величаве посвячення угольного каменя під читальню, при участи довколичних сіл. Щасть вам Боже, жінки Сівки Войнилівської у дальшій праці. Обсерватор.”
У наступному номері цієї ж газети за 19 вересня 1935 року є фотододаток до цієї статті. На світлині можемо побачити членкинь “Союзу Українок” у Сівці Калуській із своєю наставницею пані Мацєховою. На світлини присутні 36 жінок. Насправді це цінне джерело для подальших пошуків у цій тематиці.
Довідка. Союз Українок — найбільша жіноча організація на Галичині до 1938 року із осідком у Львові.. У 1917 році отримала сучасну назву, із попередньої — “Жіночої громади”. У 1991 році відновлена як всеукраїнська громадська організація “Союз Українок” із осідком у столиці України – Києві. Займалися просвітницькою діяльністю, а саме організовували курси та навчання для дівчат та жінок, під час яких вони навчалися шиттю, крою, кулінарії, та вишиванню.
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08