На франкових читаннях “Моє слово” всі охочі матимуть змогу долучитися до декламування творів Великого Каменяра та відзначити його значний внесок у культуру. Захід відбудеться біля погруддя Івана Франка на вул. С. Бандери.
Початок о 11:00. Для реєстрації звертайтесь за номером телефону: (096)-826-09-40.
До цієї знаменної дати пропонуємо дізнатися більше про життя та творчість Івана Франка через цікаві факти, що демонструють масштаб його особистості та творчого доробку.
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в присілку Війтова гора села Нагуєвичі, що нині належить до Дрогобицького району Львівської області. Він виріс у сім’ї заможного сільського коваля, але рано залишився сиротою, коли батько помер у 1865 році, а мати – у 1872 році. Незважаючи на ці труднощі, Франко розпочав свою освіту вже в 1864 році.
Навчаючись у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа, Франко вразив своїми розумовими здібностями. Він міг точно цитувати довгі лекції та знав напам’ять “Кобзар” Тараса Шевченка. Франко зібрав вражаючу бібліотеку, яка нараховувала близько 500 книжок, а пізніше розрослася до 12 тисяч томів.
Восени 1875 року Франко вступив на філологічний факультет Львівського університету за отриманою стипендією. У студентські роки він активно брав участь у культурному житті університету, став бібліотекарем студентського товариства “Академічний кружок” і публікував свої роботи у журналі “Друг”.
Після впливу Михайла Драгоманова на Франка, він перейшов на радикальні позиції, що призвело до його першого арешту у 1877 році. Судовий процес закінчився шістьма тижнями ув’язнення, які стали значним ударом для молодого письменника.
Арешт і судимість завадили Франкові стати вчителем, а також серйозно підірвали його здоров’я, оскільки він сильно застудився під час ув’язнення. Ця хвороба супроводжувала його протягом усього життя і вплинула на його особисте життя, зокрема на спроби одружитися з Ольгою Рошкевич.
Франко був повторно заарештований 4 березня 1880 року за підозрою у соціалістичній агітації, але після трьох місяців перебування під вартою його звільнили. Враження від цього досвіду відобразилися в його оповіданні “На дні”.
Третій арешт Франка стався 17 серпня 1889 року у Львові через підозру у шпигунстві. Він був звільнений 16 листопада того ж року через відсутність доказів. Переживання від цього арешту знайшли відображення у його поетичному циклі “Тюремні сонети”.
Письменник використовував безліч псевдонімів і криптонімів, серед яких найбільш відомими є Мирон і Джеджалик. Саме Джеджалик приніс йому першу популярність серед освіченої молоді Галичини.
Франко мав захоплення велосипедом, збором грибів та риболовлею. Він навіть плетив рибальські сітки самостійно і ловив рибу голими руками, що стало частиною його колоритного образу.
Франко був відомий своєю любов’ю до вишиванок, які носив як у будні, так і на свята. Його стиль став зачинателем нової моди, проте, на жаль, він був похований у чужій сорочці через відсутність власної.
Франко був номінований на Нобелівську премію з літератури, але не отримав її через запізнілий лист і свою смерть до оголошення переможців.
У 1908 році здоров’я Франка сильно погіршилось, але він продовжував працювати, незважаючи на болісні стани. Помер 28 травня 1916 року у Львові і був похований на Личаківському кладовищі.
Смерть Франка викликала конфлікт з духовенством через його атеїстичні погляди, які суперечили релігійним переконанням громади. У спогадах Ольги Роздольської описується, як Франко, помираючи, відмовився помиритися з церквою.