В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Івана Вінтоновича

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Івана Вінтоновича — стрільця 102 окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського

Іван Вінтонович народився 25 січня 1981 р. у с. Перевозець Войнилівської громади Калуського району, що на Івано-Франківщині. Був старшою дитиною у сім’ї. Ріс веселим, добрим та допитливим хлопчиком. У 1988 році став першокласником Перевозецької ЗОШ. Старанно навчався, брав участь у всіх шкільних заходах та відвідував художній гурток народного дому.

У 8-річному віці у його сім’ю надійшло велике горе – раптово нестало батька. Іван вмить подорослішав та став підтримкою для бабусі, матері та молодшої сестри Мирослави. Після закінчення школи навчався у Калуському ВПУ № 7, де здобув професію столяра-будівельника. 

Свою трудову діяльність розпочав одразу після закінчення училища. Працював за фахом у Калуші та почав їздити на роботу закордон. Але любов до Батьківщини, до рідної землі завжди повертала його додому. Улюбленою справою почав займатися у селі, влаштувавшись у приватне підприємство “Боа Сюр Буа-Перевозець”.

Іван мав багато друзів, бо сам був хорошим товаришем, надійним, чесним та готовим прийти на допомогу. Понад усе цінував сім’ю. Згодом він зустрів свою долю – дівчину Мар’яну, яка у 2010 році стала його дружиною. Жили у мирі, любові та злагоді. У щасливому шлюбі народилося двоє синів – Роман та Владислав, яких він безмежно любив. Прививав любов до спорту, адже сам був активним спортсменом. Жоден захід у селі не проходив без його участі.

Чоловік був активним та не байдужим громадянином власної країни. Брав участь у Революції Гідності та був палким патріотом. Без жодних вагань, не маючи військового досвіду, із перших днів повномасштабної війни став на захист рідної землі. Мужньо виконував бойові завдання, був хоробрим воїном, вірним другом та надійним побратимом.

Захищав та боронив свою Україну до останнього подиху, до останньої хвилини свого життя, яке на жаль обірвалося 13 вересня 2022 року. Під час вогневого контакту із ворогом при відсічі московської агресії поблизу населеного пункту Червоне Запорізької області.

Свій останній спочинок Герой Іван Вінтонович знайшов 17 вересня 2022 року на кладовищі рідного села Перевозець. За особисту мужність і самовіддані дії виявлені під час захисту України посмертно нагороджений  почесною нагородою “Сили територіальної оборони” та медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям”.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08