Подружжя Говардів, яке переїхало з США на Прикарпаття, надає безкоштовне житло для військових та ветеранів на своїй фермі в Уторопах. Вони створили простір, де захисники можуть не лише відпочити на природі, але й поспілкуватися з тваринами, знаходячи душевний спокій після пережитих труднощів.
Ділиться Інформатор, посилаючись на Суспільне Івано-Франківськ.
Анжеліка та Метью Говарди оселилися у карпатському селі Уторопи на Франківщині й заснували там свою ферму. Він — американець, який “застряг” під час пандемії COVID-19 в Україні. Вона — одеситка, яка обожнює тварин та українську природу. Подружжя тримає кіз, овець, віслюків, гусей, собак та котів. Однак сир, молоко та мʼясо не продають, а всіх тварин вважають своїми друзями. На території, яку викупили в місцевих, розташовані дві 100-річні гуцульські хати. В одній живе сім’я Говардів, а іншу здають в оренду всім охочим.
Подружжя Говардів також безкоштовно надає житло ветеранам та військовослужбовцям, щоб вони могли відпочити від повсякденних турбот і насолодитися спілкуванням з тваринами.
Метью Говард, 32 роки, до 2020 року жив і працював в Нью-Йорку. Коли почалася пандемія COVID-19, вирішив виїхати з країни.
“Спочатку я і мій друг планували полетіти в Італію, бо локдаун у Нью-Йорку нас не влаштовував. Ми купили квитки, але авіакомпанія скасувала рейси. Тоді почали шукати інші країни, які були ще відкриті для туристів. Знайшли Сербію, хоча раніше нічого про неї не знали. Але і там локдаун став суворішим. Мій друг побачив, що Україна була відкрита для туристів, і ми вирішили поїхати туди. Я одразу полюбив усе, що тут побачив“, — згадує Метью Говард у розмові з кореспондентом Суспільного.
Анжеліка Говард, 22 роки, до зустрічі з Метью жила та навчалася в Одесі. Пара познайомилася на дні народження спільних друзів. Спочатку вони почали жити разом в Одесі, а потім вирішили переїхати з великого шумного міста в спокійніше місце. У 2021 році подружжя оселилося в Ужгороді, де й одружилося. Вони орендували будинок з невеликою ділянкою і завели декілька тварин, а також відкрили заклад харчування “Середньовіччя”. Однак через проблеми з електропостачанням утримувати бізнес стало складно, і подружжя вирішило знову задуматися про переїзд.
“У нас вже були тварини: одна коза, дві вівці й ослик, а потім ми взяли ще кілька овець. Ми почали думати, як було б добре мати більше землі. І ось за допомогою YouTube наші пошуки привели нас сюди“, — згадує Анжеліка Говард.
У селі Уторопи, що на Косівщині, подружжя знайшло те, що шукало: велику територію, річку поблизу (хоча влітку вона висихає), яблуневий сад та старі хати. Село вразило їх гуцульською спадщиною та доброзичливими людьми.
“Косівський район нам дуже подобається. Тут відчувається така цінність історичної місцевості“, — каже Анжеліка.
Метью Говард розповідає, що в Уторопах йому подобається спокійна атмосфера, а також шанобливе ставлення людей до своєї культури.
“У цьому регіоні в будній день можна побачити, що люди одягнені в традиційний український одяг. І я думаю, що це — дуже класно. І справа не тільки в одязі. Мені подобається, що люди продовжують старовинні традиції, тримаються за своє коріння. Особливо в Косові, де місцеві роблять традиційні гуцульські речі“, — каже чоловік.
Свою ферму в Уторопах Говарди заснували в лютому 2024 року. В село вони приїхали з декількома тваринами. Свій квадроцикл виміняли на віслюка Бамбу та кількох овець. При купівлі кіз зважали на їхню дотепність та вміння кричати.
“Ми в YouTube бачили відео цапів і кіз. Нам було дуже дивно і прикольно, як вони кричать. І ми думали: коли переїдемо — заведемо собі цапа. Навіть не козу, а цапа, щоб він кричав і був такий смішний. Ми взяли козу з козлом, але вони не кричали. Подумали, може, нам не пощастило і він не такий смішний буде. Але ми вже так звикли до них, що не хотілося тварин продавати й брати смішніших. Вони були вже нашими такими друзями-друзями. Потім так сталося, що в нас одна коза вмерла і їй треба було ще друзів. Ми взяли вівцю, а потім захотілося ще і ще“, — пригадує Анжеліка Говард.
Зараз на фермі є шість овець, сім кіз, дві собаки, в яких народилися шестеро цуценят, три віслюки, а також гуси та коти. Всі тварини мають клички.
“Вони — наші друзі. Є вівця Ефіопія. Є Тушка — це баранчик, він любить, коли його гладять і дуже чухають. І якщо перестати чухати, він вас буде потім бити, поки ви його знову не почухаєте. Вівці в нас є різних порід — карпатська вівця, романівська вівця, меринос. Зі семи кіз — три альпійські. Є козлик Сергій. Він у нас — нубієць, змішаний із зааненською козою“, — каже Анжеліка Говард.
За тваринами подружжя доглядає самотужки. Раніше фермерством ніхто з них не займався, тож всьому доводиться вчитися.
Анжеліка Говард зазначає, що догляд за тваринами на фермі дуже простий. За її словами, дивитися за десятьма вівцями на власній ділянці значно легше, ніж доглядати за однією собакою в квартирі.
Фермерську продукцію Говарди не продають. Все молоко та сир зберігають лише для себе, а також частують відвідувачів ферми. Від тварин використовують хіба що вовну. Нею наповнюють іграшки, які створює власноруч Анжеліка. Загалом на фермі виробляють свічки з вощини, віночки із сіна, ванільний цукор, сироп та екстракт, деревʼяні свічники та кухонні дощечки, а також різні гострі соуси. Їх робить Метью.
Метью Говард розповідає, що в Нью-Йорку люди не займаються такими справами; там, за його словами, люди просто курять сигарети та намагаються заробити гроші. Він підкреслює, що саме через це він полюбив Україну, де може займатися різними ремеслами. Метью зазначає, що ніколи не думав, що буде готувати гострі соуси. Перший його соус був чилі, який виявився настільки гострим, що він навіть не міг дихати від нього. Він вважає це чудовим досвідом.
Зараз ферма ще не повністю облаштована. У планах подружжя — відкрити міні-гостинницю з доступом до кухні, де відвідувачі зможуть приготувати власні страви. Влітку на території зʼявиться також й нова тераса.
Крім того, Говарди безкоштовно надають житло військовим та ветеранам, щоб вони могли відпочити на природі. Це їхній спосіб підтримати тих, хто служить і захищає країну.
“Для нас велика честь і радість надавати це місце для відпочинку тим, хто заслужив відпочинок і спокій. Ми сподіваємося, що наше місце приносить їм радість і допомагає відновитися“, — каже Метью Говард.
Місцеві часто називають Метью Матвієм. Він зазначає, що багатьом важко вимовити специфічний звук американської версії його імені, тому не ображається на такі варіанти. Чоловік активно намагається вивчити українську мову, але признається, що це йому дається нелегко.
Метью пояснює, що шукає різних учителів української мови, але через велику завантаженість роботою йому важко підтримувати регулярність уроків. Він чекає на зиму, коли робота сповільниться, щоб мати можливість зосередитися на вивченні мови.
Враження Метью від української кухні також дуже позитивні. Він пробував бринзу, деруни та вареники зі сиром і кленовим сиропом, які йому сподобалися. Хоча борщ не став його улюбленою стравою, узвар справив на нього великий вплив. Метью зазначає, що в США немає нічого подібного до цього напою. Там є компот, але з добавками, підсилювачами смаку і цукром. Узвар, за його словами, є найнатуральнішим напоєм, який він коли-небудь куштував.
Метью Говард не бачить сенсу повертатися назад у США. Він вважає, що нині важливо залишатися в Україні та підтримувати економіку. Він пояснює, що Росія намагається знищити економіку країни, і тому важливо, щоб люди вкладали гроші в розвиток України, відкривали бізнеси і продовжували працювати в країні. Навіть якщо вони перебувають у Польщі, Метью вважає, що гроші з-за кордону слід направляти в Україну.
Анжеліка Говард додає, що залишатися в Україні є надзвичайно важливим. За її словами, залишити все і поїхати кудись — це немов зрадити себе.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
