В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Ігоря Панасенка

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Ігоря Панасенка — навідника мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.

Ігор Панасенко народився 15 вересня 1966 року у селі Вікняни Тлумацького району. Мав молодшу сестру. З дитинства був слухняним та працьовитим, допомагав батькам по господарству. Після восьми класів сільської школи пішов вчитися до Київського радіотехнічного технікуму.

Далі він був призваний на строкову службу, яку проходив у Хабаровському краї на аеродромі, де обслуговував військові літаки. Після звільнення у запас влаштувався на роботу на радіозавод у Івано-Франківську, де познайомився з майбутньою дружиною. Сімейне життя не склалося, але від шлюбу в чоловіка залишилася донька.

У 90-х роках Ігор Панасенко був змушений працювати за межами рідного краю. Восени 2003 року чоловік познайомився зі своєю другою дружиною. Одружившись, переїхав жити до Калуша. Тут, у січні 2005 року, в подружжя народився син.

Ігор Панасенко продовжував їздити на заробітки, щоб забезпечити сім’ю в той час, коли дружина виховувала сина. Вільний час проводили спільно, любили відпочинок на річці та поїздки на гриби і ягоди в Карпати.

У 2014 році, коли спалахнула війна, чоловік долучився до захисту батьківщини. Проте, на той момент його військова спеціальність не була затребувана і його повернули додому. За певний час він влаштувався на роботу в Калуші (у бригаду із ремонту насосного обладнання на підприємстві “Карпатнафтохім”).

А восени 2019 року він, несподівано для всіх, підписав контракт на службу у ЗСУ. За час служби зарекомендував себе надійним побратимом, щирим й товариським та відмінним польовим кухарем. 

З початком повномасштабного вторгнення воїн із побратимами стали на захист державного кордону з Білоруссю. Потім брали участь в обороні Києва поблизу міста Малин, що на Житомирщині. Відтак його частина передислокувалася для подальшої служби у Донецьку область (у Дружківку, Часів Яр, Слов’янськ).

Ігор служив навідником мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А-4267. Восени 2023 року батальйон було розформовано і воїн продовжив нести службу “на нулі” під Бахмутом.

14 березня 2023 року Ігор востаннє вийшов на зв’язок із дружиною і повідомив, що їх перевозять в інше місце та пообіцяв, що за першої ж нагоди знову зателефонує. Через тиждень родина отримала сповіщення, що Ігор загинув ще 17 березня поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району. Йому навіки 56.

Свій останній спочинок Герой знайшов 25 березня 2023 року на Алеї слави міського кладовища.

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08