В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Василя Люкляна

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Василя Люкляна — водія 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”

Василь Люклян народився 21 червня 1968 року у смт. Перегінське Калуського району, що на Івано-Франківщині. Був третьою дитиною у багатодітній дружній дитині. Василь ріс спритним, дуже добрим та працьовитим хлопцем. З дитинства допомагав батькам по господарству. Батько усе життя працював столярем, виготовляв вікна, двері, тож Василь змалку допомагав йому.

Мав старших брата Романа та сестру Любу, а також молодшого брата Романа, з якими жили дружньо. Піклувався про своїх рідних та був надійною опорою. Мав багато друзів, завжди усім допомагав і нікого не обділив своєю увагою. Навчався у Перегінській школі №2, після закінчення якої працював водієм у колгоспі.

Найбільшим захопленням Василя були автомобілі та техніка. Проходячи строкову службу був водієм. Після служби у армії познайомився із дівчиною Любою, яка була вчителькою початкових класів. Незабаром вони одружилися. У шлюбі народилися син Василь та дочка Ірину, у яких батьки вклали любов та турботу.

Василь любив природу рідного краю – збирати гриби, годинами насолоджувався співом птахів та гірським повітрям, лежачи на траві. Вміло та із задоволенням майстрував різні речі – стільці, столи, тумби. Роботу, яку б він не міг робити просто не існувало. Разом із батьком займався бджільництвом.

У перший день повномасштабного вторгнення у Василя виникла думка стати до оборони рідної країни. 9 березня 2022 року чоловік пішов добровольцем на фронт.  Усі труднощі, які випадали на долю України військовослужбовець Василь Люклян сприймав як свої. Воював у Соледарі, Лисичанську, Бахмуті. Завжди був на передових позиціях. Був вірним та надійним побратимом. Виносив поранених та мертвих. Пережите залишило травматичний слід на свідомості. На них скидали різні види бомб, працювали всі типи артилерії, горіли поля та все довкола.

У серпні 2022 року за станом здоров’я воїна Василя відпустили на лікування і він відбував військову службу у військовій частині в Коломиї. Внаслідок нещасного випадку Василь Люклян отримав 75% опіків усього тіла. 12 вересня 2022 року він потрапив до обласної клінічної лікарні. На жаль 19 вересня 2022 року у цьому медичному закладі помер. 

Поховали Героя на кладовищі рідного селища посеред краєвидів, які так любив і ладний був боронити ціною власного життя

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08