Спекотного липневого дня 1917 року у Калуш вступають москалі та починають смоктати ріки вин, що буквально текли калуськими вулицями, грабувати, вбивати, “відрубувати кисті рук і грудей” та заколювати штиками офіцерів. Не жаліли нікого — ні старого, ані малого. Чи знали ви, що тоді у Калуші був нащадок перської династії Каджарів чи князь роду Дадіані із західної Грузії, який був шокований звірствами російських солдат. Якби не москальський погром Калуша влітку 1917 року, наше місто могло мати зовсім інший вигляд, а також зберегти історичні будівлі. Втім, усе це залишилося на світлинах.
Ділиться Інформатор.
Наприкінці липня 1917 року на Калуш наступав 12 армійський корпус під командуванням Володимира Черемисова, що діяв у складі 8 армії Л. Корнілова. Головним завданням цього корпусу було завдання удару у напрямку Галича та Калуша. 25 червня 1917 року вони прорвали фронт біля Ямниці та зайняли долину Бистриці, що дало можливість розширити плацдарм наступу на Калуш. 27 червня (10 липня) 1917 р. війська Черемисова зайняли Галич, а наступного дня, 28 червня (11 липня), зайняли Калуш. Тоді розпочався кривавий розгул москалів, які трощили, громили та гвалтували все, що тільки бачили.
Володимир Черемісов та Лавр Корнілов
Витяг із газети “Русскій інвалідь” за 4 серпня 1917 року
Власне про погром Калуша знаходимо у російській імперській газеті “Русскій инвалидъ” під назвою “Ужасы Калуша”, яку ті “зарерайтили” із харківської газети “Русская жизнь”. У ній дізнаємося про звірства москалів у Калуші — гвалтування, відрубування кистей та грудей, п’янки. Подаємо оригінал газетної статті:
“В харківській газеті “Русская Жизнь” (оригінальна назва, – Авт.) розміщено наступну розповідь очевидця:
Ударні батальйони з царськими ланцюгами попереду захопили Калуш. Треба було закріпити місто і були направлені два піхотні полки. Ворог навмисне залишив величезні запаси вина, Бригада, не слухаючись офіцерів, кинулася пиячити, грабувати. Викотилися бочки з вином, розбивалися… Солдати, кидаючись на землю, жадібно насмоктувалися текучим по вулицях спиртом… Офіцерів заколювали штиками. Прапорщики-більшовики пиячили разом із солдатами, заохочуючи їх до безчинства. Німці обстрілювали Калуш снарядами. Гуркіт бомбардування в буквальному сенсі заглушався криками жінок, яких солдати ґвалтували, відрубуючи їм кисті рук та груди. Не було жалощів ні для старих, ні восьмирічним дівчаткам.
Маса євреїв, поляків, русинів, в надії врятувати свої останні гроші, вішали їх в мішечках на шию своїм дочкам, солдати роздягали дівчаток до наготи, зривали мішечки, а дівчаток ґвалтували “въ затилокъ” (тут в значенні – “одне за одним”, – Авт.), одну за одномою, а потім четвертували…
На вулицях були розставлені кулемети, якими скошувалось усе живе… Знаючи про те, що твориться у Калуші – німці вирішили заволодіти містом. Дві сотні тубільної кавказької дивізії намагалися зупинити кривавий розгул. Їх не слухали, погрожуючи переколоти”.
Давид Дадіані та Д. Багратіон
Далі йде розповідь князя Давида Дадіані, який в той час брав участь у боях у складі Дикої дивізії. У ній він згадує звірства москалів та те, як вони самі його не закололи. Зрештою, німці, побачивши, що творять москалі у місті повернули всередині липня 1917 року Калуш під свій контроль. Далі в статті йдеться:
“Офіцер Дадіані розповідає, що ввійшовши до одного дому, він побачив спотворені трупи цілої родини, солдати добивали нещасну жінку і на питання: “Що ви робите?!” — крикнули у відповідь: — “Кулемет шукаємо!” і направилися із штиками на нього.
Німці вже насувалися хвилею, відкривши збройний вогонь. Наша піхота вимагала від кавказців, щоб ті охороняли їх від німців. На тубільних вершників були направлені кулемети. Кавказці, не злякавшись погрози п’яної орди, вирішили захищати Калуш від німців та дійсно відбивали німецький наступ до останньої можливості.
Через день німці заволоділи Калушем знову і відразу ж десятки фотографів взялися фотографувати спотворені трупи дітей, старих, жінок. Світлини надруковані в газетах і журналах з текстом на кшталт наступного:
“Ось яку свободу несе російська революційна армія”
Причиною, чому німці одразу ж привезли фотографів, крилася у тому, що світ випікав їм очі знищенням Каліша, тому, відбивши Калуш, вони вже мали що показати світові. Про це дізнаємося із газети “Світова зірниця” за 3 серпня 1917 р.:
“Німці, котрим весь світ випікав очі Калішом, що вони його гарматами зруйнували, тепер мають що світові показати. Одбивши Калуш зараз другого дня, вони не дали нічого рушити в місця, але перше привезли фотографів і сказали поздіймати фотографії з трупів побитих жінок і дітей. Тепер ті образки появились вже в німецьких газетах з такими написами: „Ото є воля, яку несе з собою революційна росідська армія.”
витяг із газети “Світова зірниця” за 1 серпня 1917 року (м. Київ)
Хто відповідав за наступ москалів на Калуш?
Бої за місто та всі описані звірства відбувалися наприкінці червня – на початку липня 1917 року. Тими п’яними москалями, що валялися по вулицях та смоктали вино, очевидно, були солдати 466 Малмизького піхотного полку (м. Малмиж у Кіровській області, рф). Ними керував полковник Анатолій Носович. Натомість Дикою дивізією керував нащадок перської династії Каджарів — азербайджанський воєначальник на службі у російській імперській армії, принц Фейзулла Мірза Каджар. Він керував 1-ою Кавказькою тубільською кінною дивізією.
Анатолій Носович та Фейзулла Мірза Каджар
Відомо, що в Калуш вони вступили вранці 29 червня 1917 року, перед тим перейшовши річку Лімницю у районі Підгірок та рушили на місто. Перед чеченським та татарським полками “безладно під натиском контратаки противника 466-й піхотний полк”. Рішучими заходами і “силою переконання” генерал Каджар зумів привести “частини полку, що розгубився, у порядок, підбадьорив їх і знову направив у окопи”, а потім продовжував виконувати своє завдання. Полки виконали завдання, Чеченський полк навіть захопив 4 важкі гармати.
На російському військовому сайті вдалося знайти наказ Дмитра Багратіона, у якому яскраво видно різницю кавказьких та російських полків, які захопили Калуш. У цьому документі зазначено:
“Вважаю особливо приємним для себе обов’язком оголосити подяку всім чинам дивізії за високочесне ставлення до боргу служби у нічному бою 29 червня під м. Калушем, у центрі якого частини інших військ під впливом видобутого вина прийшли в розлад і замість бою з ворогом ганебно займалися грабунком, насильством жінок і пияцтвом. Високорозвинене почуття обов’язку служби перед Батьківщиною в частинах Тубільної кінної дивізії та військова дисципліна… знайшли справедливу оцінку в подяці, вираженій командиром корпусу 12 Армії, генерал-лейтенантом Володимиром Черемісовим, який сказав мені:
“Я був спокійний за оборону Калуша, коли отримав донесення, що кавказці його захищають”.
Це ще один красномовний доказ того, що з москалями немає спільної мови, адже єдине що вони можуть робити — вбивати, гвалтувати, пиячити та красти усе на світі.
Згодом опублікуємо більш розгорнуту розповідь князя Давида Дадіані зі зруйнованого Калуша.
Далі буде…
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
