В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Володимира Паньківа

Поіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.

Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Володимира Паньківа — старшого радіотелефоніста артилерійської батареї 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.

Володимир Паньків народився 3 жовтня 1969 року в Калуші, був старшою дитиною у сім’ї. У 1984 році вступив до Калуського ПТУ №7, обравши фах слюсаря контрольно-вимірювальних приладів і автоматики.

У 1987 році його призвали на строкову службу. Здобув військову професію зв’язківця. Після демобілізації пішов працювати на “Хлорвініл” у Калуші. Працював слюсарем з ремонту обладнання.

У роботі — сумлінний, в оточення друзів — добрий і співчутливий, готовий завжди прийти на допомогу… Він став не лише добрим спеціалістом, але й наставником для молоді. 

У грудні 1995 року Володимир Паньків одружився й згодом у них з дружиною народилося двоє донечок. Але після восьми років спільного життя пара розлучилася. Нової сім’ї чоловік не створив, а зв’язок із дітьми підтримував. Тішився і маленьким онуком, який народився у 2020 році…

Володимир Паньків багато років працював за кордоном, у Чехії. Навесні 2022 року планував знову їхати на роботу, але війна його плани змінила. Чоловік вирішив стати на захист батьківщини та зранку 1 березня 2022 року пішов добровольцем до військкомату. Ввечері цього ж дня його відправили до Коломиї. А вже 6 березня він прибув на Київщину й наступного дня у складі восьмого окремого гірсько-штурмового батальйону брав участь у боях за визволення від окупантів населених пунктів Рудницьке, Лук’янівка, Лукашів. Далі були важкі бої у Чернігівській області, зокрема, за село Нова Басань. А згодом воїна з побратимами було направлено на Сумський напрямок та Житомирщину.

Тільки після смерті Володимира Паньківа стало відомо, що у першому бою на Київщині він ледь не загинув під гусеницями танку. В останню мить вдалося врятуватися, але стрес, який він отримав, дав поштовх для розвитку хвороби.

До останніх днів калушанин не скаржився на своє здоров’я та був готовий до виконання будь-яких військових завдань, але хвороба прогресувала… 16 травня побратими і військовий лікар примусово відправили його у госпіталь міста Житомира, а звідти — у Київ, де 20 травня 2022 року Герой помер.

Поховали Володимира Паньківа 23 травня на Алеї міського кладовища. 

Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08