У кожного з нас є власна сім’я, втім, родовід може приховувати досить цікаві відомості. Хтось з нас може бути гетьманським нащадком чи родичем бургомістра (міський мер на сучасний манер), а рід може сягати корінням до 15-16 століть. Родознавством, або ж дослідженням родоводів, займаються генеалоги, а наука, що досліджує зародження, розвиток та занепад родів, називається генеалогією. Насправді, це — доволі важка, але цікава та унікальна праця, на яку подекуди потрібно чимало часу та терпіння.
Ділиться Інформатор.
У суспільстві існує стереотип, що дослідниками історії є сивочолі дядьки, яким вже десь за 50 років. Можливо, воно так і було колись, але популярності історична наука та окремі спеціальні історичні дисципліни, як-от генеалогія, набуває і серед молодого покоління. Сьогодні поговоримо про особливості та труднощі пошуків предків із молодим генеалогом Олегом Батьком.
Олег народився у м. Сколе, що на Львівщині, де проживає і до нині. Протягом певного часу він проживав у Львові, де проводив для туристів екскурсії, а за освітою він бакалавр готельно-ресторанної справи й туризму. Протягом декількох років він почав займатися дослідження власного родоводу, що згодом переросло у один із основних видів заробітку.
— Олеже, розкажи яка твоя основна діяльність та як ти зацікавився генеалогією?
Моєю основною діяльністю є проведення екскурсій у Львові, але оскільки я переїхав зі Львова, а до того раніше кількість замовлення екскурсій впала, то можна сказати, що генеалогія поки що це заміняє. Генеалогією я зацікавився ще в 5 класі. Після цього час від часу розпитував в дідуся та бабусь, що вони знають про своїх родичів. А більш активніше почав досліджувати, коли вперше пішов в історичний архів міста Львова, і там просто переписував кожний запис у великий зошит, аби не пропустити нікого з предків.
Дідусь хотів дізнатися, де похований його батько. Я і досі про це не довідався, але поки ще був живий дідусь, я встиг дізнатися, що його тато дійсно помер у Львові. Цього року запитів є багато, але якщо сісти й порахувати, то було мінімум 100 запитів, як повідомлень, так і коментарів про бажання замовити дослідження родоводу. А підтверджених запитів станом на нині є хіба 5. Замовляють дослідження переважно люди з України, рідше емігранти або нащадки українців з Канади та США.
Дехто знає мене особисто, а дехто дізнався про мене через публікацію дописів з описами метричних книг населених пунктів, а декому мене порекомендували їхні знайомі.
— Як відбуваються твої пошуки архівної інформації?
— Зазвичай, коли клієнти замовляють дослідження, я спочатку перевіряю наявність метричних книг в архіві однієї чи кількох областей. Якщо вони є в наявності, тоді я замовляю архівні довідки, щоб бути впевненим, кого саме я маю шукати та яких предків мала та чи інша людина. Після цього, якщо метричні книги є оцифровані на сайтах (Familysearch, Szukajwarchiwach та сайтах обласних архівів), продовжую пошуки. Якщо ж вони не оцифровані, тоді я замовляю оцифрування книг. Але вартість послуг архівів в кожній області є різною, і клієнти час від часу пропонують зупинити пошуки на невизначений час, бо це для них задорого. А іноді і відсутність книг зупиняє процес пошуку.
— На якому етапі пошуків зʼявляються перші труднощі?
— Труднощі з’являються у таких випадках:
- коли почерк нечитабельний;
- коли чорнило заплямило чиєсь ім’я, прізвище чи дату;
- коли запис вицвілий або скан чи зображення нечіткі та розмиті;
Також клопоту завдає часова прірва в метричних книгах, коли є метричні книги з 1784 по 1800 рік, а потім лише з 1835 або навіть з 1874 року. За А щоб бути генеалогом, поки що спеціальної освіти не потрібно.
Неможливо дослідити всі роди, оскільки як я казав раніше, нема книг або вони знищені, а також і те, що:
- в записі про народження дитини взагалі не було вказано батька, а лише – невідомий батько (pater ignotus, pater incertus);
- в записі про народження не було вказано дівоче прізвище матері, а іноді навіть її імені, або ж, що вона дружина батька цієї дитини;
- в записі про народження не було згадано ні прізвище батька, ні матері, а тільки їхні імена.
- в записі про хрещення дитини не було згадано жодних батьків, крім тих, які знайшли немовля біля дверей свого будинку такого то числа і охрестили. Дата народження вважається датою знайдення дитини. Такі випадки я бачив у метричних книгах Львова. Переважно немовлят знаходили в історичному центрі Львова, на відомій нам площі Ринок та бічних вулицях. Хто були справжніми батьками цих немовлят, про це ми вже не дізнаємося ніколи.
— Яка вартість робіт із дослідження родоводу?
— Щоб підтвердити замовлення, людина повинна оплатити завдаток у розмірі 4000 грн, який є оплатою моєї праці. А після цього за кожного знайденого прямого предка, потрібно заплатити 300 грн. Чим більше знайдених прямих предків, тим дорожче буде коштувати дослідження. Крім того, також потрібно оплатити за послуги архіву десь 1800-2000 грн, а саме: за архівні довідки, отримавши які, я дізнаюся, чи мені сказали точну інформацію про предків, чи ні. Бо бували випадки, що їхні бабусі чи дідусі народилися в першому або другому шлюбі своїх батьків, але памятали свого вітчима або мачуху, а не справжніх батька чи матір.
Світлини Галичини, зроблені Олегом
— Більшість архівних документів є польською чи німецькою мовами, а також латиною. Як долаєш мовний барʼєр?
— Під час навчання в інституті були лекції з німецької та польської мови. Крім того, я знаю італійську мову, тому навіть не знаючи точного перекладу латинською, але бачачи однаковий корінь у слові обох мов, здогадуюся майже одразу. Та й зараз взагалі нескладно дізнатися значення невідомого слова з допомогою гугл-перекладача. Але спочатку треба його правильно вичитати чи розшифрувати. В метричних книгах більше латинської мови, ніж польської чи німецької. Влітку почав досліджувати прізвища мешканців Стрийської, Недільної, Дністрянської країн 1585 року. Там навіть однакові ім’я чи прізвища записані по-різному. Тексти документів написані латинською й польською з елементами угорської мови. Якщо тексти німецькою мовою, написані готичним писаним шрифтом, то я намагаюся виписати лише імена та прізвища людей з метричного запису.
— Розкажи, як ти розшифровуєш імена?
— Спочатку я виписував імена на папері, щоб бачити, як одне ім’я може мати кілька варіантів та форм написання. Іноді записи в метричній книзі плавно переходять з латинської до старослов’янської мови, і навпаки. Таке читання напружує та втомлює. І хоч тепер я маю вже певний досвід, все одно іноді можна “зависнути” та довго не могти прочитати слово, а потім думати, як так можна було не прочитати його одразу.
— Якісь цікаві моменти помічав у роботі? Можливо, імена, цікаве чи незвичне написання?
— Так, час від часу радію, коли бачу в записах місця народження чи походження людей, які переселилися з різних причин в той чи інший населений пункт. Іноді це просто сусідній повіт або район, що пояснює тісні зв’язки. Крім масових переселень людей з Богемії (Чехії), Німеччини, Австрії, Мазовії (Польщі) в конкретно визначений час, були і випадки переселення з Івано-Франківської області до Львівської, з в період панщини. Такі записи я собі зберігаю, і коли публікую тексти з метричної книги, в коментарях вказую, що туди переїхали чи переселилися люди з такого то повіту чи регіону. Це дає підказку людям, які зробили тест ДНК, в не розуміють чому вони мають родичів в іншій області, якщо їхні предки нібито завжди мешкали тут.
— Чи кожен може розпочати дослідження родоводу та згодом стати генеалогом?
— Так, звичайно, цим може займатися будь-хто навіть не маючи жодних знань в цій сфері. Але для цього потрібно мати велику силу терпіння, адже пошуки час від часу приводять до поразки: відсутність метричних книг за необхідні роки або ж інформація, що книги були знищені.
— Олеже, дякую за цікаву та змістовну розмову та бажаю тобі успіхів у твоїй не легкій, проте безмежно цікавій роботі.
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
