Вчора, 7 жовтня, Калуська громада відзначила 90-річчя Мирослави Мазур, жінки, чий життєвий шлях є символом незламності та відданості Україні.
Ділиться Інформатор, посилаючись на Андрія Найду.
Доля Мирослави Мазур, сповнена випробувань і тріумфів, надихає багатьох, хто пам’ятає про героїзм та самопожертву українців.
Андрій Найда, громадський активіст Богдан Петрина – засновник ГО “Український націоналістичний рух”, Антон Мазур – ветеран визвольних змагань в лавах ОУН-УПА, та Євген Гірник – громадський активіст і народний депутат України 4-го та 5-го демократичних скликань, привітали жінку-легенду Калуської громади – Мирославу Мазур із 90-річчям.
Мирослава Олександрівна народилася 4 жовтня 1934 року в селі Середній Бабин, де пройшли її дитячі роки. Дитинство Мирослави припало на нелегкі часи. Коли дівчинці було 14 років, її заслали до Казахстану. Це сталося тоді, коли вона разом із батьком планували провідати старшу сестру Мирослави, Ярославу, яка була ув’язнена за участь у підпільній діяльності як зв’язкова.
У Казахстані пані Мирослава прожила до 1960 року. Саме в цих далеких краях доля звела її з майбутнім чоловіком — Богданом Мазуром, уродженцем села Верхня, сім’ю якого також вислали в Караганду у 1947 році. Богдан, як і багато українських патріотів, зазнав репресій. За спів українських пісень у 1951 році його засудили на 10 років таборів. Після звільнення за амністією у 1956 році Богдан повернувся до родини в Караганду, де й відбулася доленосна зустріч з Мирославою на українському весіллі. Мирослава одразу впізнала в ньому свою долю, коли побачила його у вишиванці. Господь благословив цей союз, і в 1957 році в подружжя народився син Зіновій.
Після повернення на Батьківщину сім’я оселилася в Середньому Бабині, а згодом почала будувати дім у Підгірках. У 1963 році в родині народилася друга дитина – дочка Лілія. Мирослава Мазур працювала в районній лікарні оператором газових котлів, а її чоловік Богдан у 1989 році очолив осередок Руху в Підгірках. Він був серед перших, хто піднімав український прапор над Верховною Радою України та став депутатом першого демократичного скликання Калуської міської ради. Мирослава завжди була поряд із чоловіком, підтримуючи його діяльність і активно беручи участь у Конгресі українських націоналістів та інших національно-патріотичних організаціях.
Після смерті чоловіка в 2006 році Мирослава Олександрівна зберегла віру в майбутнє. У неї четверо онуків та двоє правнуків, які продовжують рід, несучи у світ пам’ять про своїх відважних предків.
Під час святкування ювілею присутні поспілкувалися з пані Мирославою, співали повстанських пісень і згадували минулі роки. Незважаючи на її поважний вік, Мирослава Олександрівна, як і завжди, вірить у перемогу України.
Вона впевнено сказала: “Доки не відвоюємо Україну – доти будемо боротися!”.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
