Села Калущини у будь-який період свого розвитку завжди відчували свою гідність та приналежність до громади. Палко відстоювали свої права перед усіма, хто б не траплявся на їхньому шляху. Таким селом, не якимось “…присілком, але великим селом з двома церквами” був Довгий Войнилів. Майже 100 років тому у селі не було священника, що вкрай турбувало заможних селян. Відсутністю на парафії священника користувалися “латинники” (римо-католики). Окрім цього люди самі здійснювали поховання рідних, а у селі ходили чутки, що їхнім церковним життям зацікавилися “евангелики”, тобто євангелісти. Призначеному священнику було важко добиратися і він від сили бував у селі 1-2 рази. У чому причина та що відбувалося у Довгому Войнилові у 1930-их роках?
Ділиться Інформатор.
У 1930-их роках різні сфери життя галицьких сіл описували у газеті “Нове село”. 23 лютого 1936 року на шпальтах даної газети була опублікована досить цікава стаття під назвою “Хто ширить відступство і безвірство”. У ній мешканці Довгого Войнилова (тоді ще Довгої Войнилівської) жаліються на те, що після смерті пароха Івана Павлусевича, протягом 2 років їхня парафія пустіє. Цим скористувалися “латинники” (римо-католики) та подейкували, що на Довгий Войнилів кинули око євангелісти.
На заміну о. Павлусевичу деканат призначив о. Дудикевича, який до того мав 3 села, опікуватися вірянами села. Втім, йому із Станькової було вкрай важко добиратися на Літургію, адже дорога між селами була у вкрай кепському стані. Через це він рідко служив різні відправи у церкві. Далі подаємо оригінал тексту із газети “Нове село” за лютий 1936 року:
“Пишуть нам з села Довга Войнилівська, повіт Калуш таке:
Вже другий рік наша парохія без священика. А треба знати, що наше село, це не якийсь там присілок, але велике село з двома церквами і дочерною в Перекосах, котра також належить до нашої парохії. Та й наша парохія не бідненька, бо має до 200 моргів церковного поля і троха ліса. (А може саме тому парохія так довго необсаджена? Н.С.). Правда по смерті попереднього пароха, покійного о. Павлусевича, що помер на невилічиму недугу ще в червні м. р. і деканат призначив тимчасовим заступником о. Дудукевича зі сусіднього села, віддаленого 5 км. дуже кепської дороги, котрою трудно перейти, не то переїхати. Тай не легко о, Дудукевичові обслугувати аж чотири села…”
Відомо, що перед тимчасовим призначенням на довговойнилівську парафію о. Володимир Дудикевич правив у Станьковій з 1922 по 1938 рр. Далі селяни бідкаються, що небіщиків люди ховають самі і через зневіру перестають ходити до церкви. Візити до декана були пустослівними та даремними:
Наслідки цего такі, що більше як половина людей несповіданих ще від тамтого року. Небіщиків хоронять люди самі, а хрестять в польського священика. Так само і хорих сповідає польський священик. Я прийде неділя або свята, то люди посходяться, чекають на священика, який раз приїде, а два рази ні. Зневірені тим люди перестають взагалі ходити до церкви. І так сходять нам свята та неділі без духовної опіки. Парохіяни ходили до декана і просили, щоби приділив якого священика, але чомусь даремне. З цего користають латинники, які заманюють наших людей до свого костела.
Зближається великий піст. Питаємо нашу духовну владу: Хто нас висповідає, хто нам посвятить паски. Чи може знову будемо їсти непосвячену паску? Чи може треба буде йти до костела?
Зачуваємо, що нашою парохією вже цікавляться евангелики. Коби єпископ колись не жалів того, що так довго оставив нас без душпастиря”
Витяг із газети “Нове село” №8 за 23 лютого 1936 року
Сьогодні мало що змінилося між селами Довгий Войнилів та Станькова. Дорога, як і у 1930-их роках, так і сьогодні у кепському стані:
Можливо в такому стані ця дорога була і у 1936 році, а може й гіршою. Пилина історії поки закрила ці факти
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
