24-річна Анна Старик з Калущини уклала контракт із Нацгвардією коли їй було всього 18 років. На другий тиждень після початку повномасштабного вторгнення дівчина народила дитину, але декрету, у серпні 2024 року вона повернулася до військового строю. Із самого дитинства дівчина полюбляла машини та все, що з ними пов’язана. На фронті військові дивувалися як вправно сержантка НГУ керує транспортними засобами та називали її “профі”.
Ділиться Інформатор, покликаючись на “Репортер”.
Коли Анні було 13 років її батько відкрив магазин автозапчастин, у якому вона під час літніх канікул підробляла. Тож, саме батько привив їй любов до автомобілів, адже сам був поліцейським та займався ремонтом автівок. Військовослужбовиця розповідає кумедні моменти із дитинства:
“Заходили чоловіки, бачили мене й постійно питалися, мовляв, чи є хтось із старших, – пригадує Анна. – Я казала, що є – я!
Детальніше у відеосюжеті:
Коли у 2019 році Анна Старик стала повнолітньою, вона вирішує підписати контракт із Нацгвардією, аби займатися військовою справою як брат. Але, єдиним, хто підтримав її рішення був батько. Брат натомість казав, щоб вона обрала іншу сферу:
“Визначну роль зіграв мій батько, тому що він найбільше мене підтримував, – говорить Анна. – Він казав: “Так, йди. Ти будеш офіцером, будеш служити. Тобі пасує бути там”
Під час військової служби вона була діловодом автомобільної служби, потім начальницею складу автомобільного майна, де в дужках писала посаду – “водій”. Пізніше вона закінчила автошколу та отримала водійські права із дозволом керування вантажівками. На навчаннях їздила на “КРАЗі”, “МАЗі” та інших вантажівках. Дівчина пригадала, що найпершою автівкою була батькова “Славута”.
Протягом 2020-2021 рр. була на ротації на сході України, де була водійкою санітарної машини. Тоді познайомилася із своїм майбутнім чоловіком. Жінка зізнається, що була змушена їздити у вкрай екстримальних умовах, а одного разу два майори, що перебували з нею в автомобілі молилися, аби не перекинутися. На це вона впевнено відповіла: “Панове офіцери, ми виїдемо – не переживайте”.
Про службу напередодні повномасштабного вторгнення розповідає наступне:
“Я їздила на різні напрямки, допомагала перевозити людей, – розказує Анна. – Зима, дуже важка дорога по полях – ожеледиця, кучугури, болота. Усі хлопці були в шоці, коли бачили мене за кермом “газельки”. Вона була мені дуже велика, сидіння не підсувалося, я сиділа на краєчку і так витискала щеплення. Спочатку всі дуже скептично ставилися, а потім хлопці ще називали мене профі”.
Коли почалося повномасштабне вторгення дівчина лежала на збереженні у пологовому будинку. Зізнається, що до кінця не вірила у початок великої війни. Навіть після обстрілу аеропорту вона не вірили в цей факт:
“Я до останнього не вірила, що почнеться вторгнення, – пригадує вона. – Я тоді лежала на збереженні в пологовому. Пам’ятаю, лежу в палаті, мене дівчата питають, мовляв, ти ж військова, ти ж знаєш… Я їх заспокоювала, що все буде добре”.
Батьки вирішили забрати Анну на Калущину, де вона й народила дитину. Після двох років у декреті, Нюта повернулася у серпні 2024 року до автомобільної служби, адже вважає, що не може без військової служби. Зараз вона головна сержантка, командирка відділення. А ще вступила в академію, аби здобути офіцерське звання.
Анна могла звільнитися, бо маленька дитина, але, каже, не бачить себе ніде, крім війська. Їй подобається форма, порядок і можливість долучитися до важливої роботи.
“Мені здається, що жінка, вона попереду всіх, – говорить військова, – Це так є. І жінка веде чоловіка за собою. Точніше, іде чоловік, а позаду йде жінка, яка його підтримує, яка його веде. І так само в армії. Чоловіки мають розуміти і знати, що жінка – це надійний тил, який завжди забезпечить, допоможе, підтримає. Жінки дуже велику роль відіграють в армії”
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
