16 листопада 2024 року Українське Радіо святкує своє 100-річчя. За цей час радіо пережило як злети, так і падіння, поділяючи з усією країною її історичні випробування.
Ділиться Інформатор, посилаючись на Українське Радіо.
У 1920-ті роки українські голоси вперше прозвучали в ефірі, ставши одним із перших радіомовників в СРСР. У 1930-ті роки працівники радіо стали жертвами репресій, а під час Другої світової війни багато з них опинилися на фронтах, де виконували свою роботу з мікрофоном або зброєю в руках. У 1970-ті роки радіо стає важливим носієм музичних хітів, серед яких легендарні пісні “Червона рута” та “Водограй”. Одним із знакових моментів став ефір, у якому лунало проголошення Акта незалежності України.
Через три революції, війну 2014 року, пандемію COVID-19 і повномасштабне вторгнення 2022 року Українське Радіо залишалося на передовій, інформуючи та підтримуючи своїх слухачів у важкі часи.
Запрошуємо вас разом переглянути основні етапи історії Українського Радіо та зазирнути в його майбутнє.
“Алло! Алло! Алло! Говорить Харків! Всім, всім, всім. Працює перша в Україні радіотелефонна станція“, – з цих слів починається історія Українського Радіо.
16 листопада 1924 року Українське Радіо вперше вийшло в ефір. Передача прозвучала з приміщення Харківської обласної філармонії, яке на той час було партклубом. Для потреб радіо виділили дві кімнати: одну для дикторської, де стояв мікрофон, іншу – для апаратної. Першими на радіо виступили керівники радянської України, а після них прозвучав концерт струнного квартету ім. Війома. Усього програму слухали через гучномовці півтори тисячі людей.
Цей день став початком великої історії Українського Радіо, яка триває вже понад сто років.
Радіомовлення 1920-х років стало справжнім експериментом прямого ефіру. Концерти і виступи виконувалися наживо, що вимагало від радіо наявності власних музикантів. Перші оркестри Українського Радіо були створені навіть раніше, ніж Симфонічний оркестр BBC. У 1929 році у Харкові було засновано Симфонічний оркестр Українського радіоцентру, а також Оркестр народних інструментів. У 1932 році до цих колективів приєднався Хор Українського Радіо, що став важливою частиною радіоформату країни.
21 березня 1933 року харківське радіо вперше транслює одну з оригінальних радіоп’єс “Понад усе” (Uber alles), яку створив режисер і драматург Олег Димінський. Ця вистава швидко привернула увагу, але невдовзі радянські критики назвали її “ідеологічно шкідливим жанром”. Через це радіоп’єса була заборонена, а її автор потрапив під цензуру на довгий час.
Після того, як столиця повертається до Києва, загальнонаціональне радіо слідує за українським радянським урядом і також переїжджає з Харкова до столиці. На розі Інститутської та Хрещатика відкривається Радіотеатр, де розпочинається новий етап розвитку українського радіо.
Уряд зобов’язує будівельників і зв’язківців прокладати дротову радіомережу в усіх новозбудованих чи відремонтованих будинках. Завдяки цьому до 1991 року в Україні налічується 19,5 мільйона радіоточок при населенні 52 мільйони людей. Через дротову мережу Українське Радіо чує практично кожен мешканець, адже радіо звучить у майже кожному приміщенні.
6 листопада 1951 року Київський телерадіоцентр починає свою роботу на Хрещатику, 26. Саме на цю адресу радіослухачі надсилають тисячі листів з відгуками про свої улюблені програми. Сьогодні з цього ж самого адреси мовлять Перший канал Українського Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура та Радіоточка.
22 квітня 1965 року в Україні починає мовлення перша музична станція – Радіо Промінь, другий канал Українського Радіо. Це радіо стало новатором: саме тут вперше запросили слухачів до прямого ефіру для розмови та запустили перший вітчизняний музичний чарт.
З 1967 року в ефір виходить одна з найпопулярніших розважальних програм кількох десятиліть – «Від суботи до суботи». У цій програмі естрадні хіти поєднуються з гумористичними замальовками. Артисти, що брали участь у легендарній передачі, ставали відомими слухачам завдяки своїм голосам.
1976 рік. У Києві зводять Будинок звукозапису (БЗЗ), де записують свої хіти такі відомі артисти, як Володимир Івасюк, Василь Зінкевич та Назарій Яремчук. Сьогодні в цьому будинку працюють художні колективи Українського Радіо, продовжуючи традиції української музики та мистецтва.
24 серпня 1991 року Українське Радіо здійснює трансляцію з Верховної Ради, дозволяючи радіослухачам стати свідками проголошення державної незалежності України. Ведучий трансляції Віктор Лешик вигукує: “Україно, ти вільна! Вітаю всіх!”. У документальному фільмі “Той день, коли” він ділиться своїми спогадами про цей історичний ефір, розповідаючи про події, що йому передували, та про те, чому в той момент він хотів опинитися в поїзді.
1 січня 1993 року Українське Радіо стає членом Європейської мовної спілки (European Broadcasting Union) – найбільшого у світі професійного об’єднання телерадіомовників. Це об’єднання є організатором пісенного конкурсу “Євробачення”, до якого у 2003 році приєднуються й українські учасники.