Брошнівчанин випадковим чином знайшов погруддя єдиного у Брошневі Героя Соціалістичної праці – Дмитра Штоковецького. Раніше бюст був у радянському музеї, але зараз він “тиняється” подвір’ями селища. Брошнівчанин має на меті забрати це погруддя та передати його у майбутній музей, що буде створено у Брошневі. Про життєвий шлях Дмитра Штоковецького розповіла 92-річна родичка, що проживає у селищі.
Ділиться Інформатор.
За словами Василя Твардовського це погруддя Дмитра Штоковецького він знайшов на одному подвір’ї у Брошневі. До того, як пригадує чоловік, погруддя стояло у музеї Трудової Слави Брошнева. Про це свідчить світлина зроблена паном Василем:
Погруддя Дмитра Штоковецького у музеї Трудової Слави. Брошнів, серпень 1982 року. Фото Василя Твардовського
Віднайдене Василем Твардовським погруддя. Грудень 2024 р.
Погруддя наразі забрали до сусідів, де він чекатиме свого часу до моменту відкриття музею у Брошневі-Осаді. Водночас про життєвий шлях Дмитра Штоковецького журнажістам Інформатора розповіла 92-річна його родичка – пані Марія Думанська:
“Він пас корови братові, допомагав йому по господарству, деколи пас худобу сусідів. Він разом із сестрою Марисею виховувався при старшому братові бо осиротів. Під час війни його забрали німці, а коли Німеччину звільнили то його взяли в армію і там ще 5 років служив”
Жінка пояснює, що сестру звали Марисею, бо у селі їх називали поляками. Пригадує, що Дмитро був учасником ХХ з’їзду КПРС (14-25 лютого 1956 року), де засудили культ Сталіна. На момент даного з’їзду він вже отримав найвищу ступінь відзнаки за працю в СРСР:
“Той з’їзд, коли Хрущов засудив (Сталіна. Йдеться про ХХ з’їзд КПРС, – авт.). То він вже на тому з’їзді був. Він вже був Героєм Праці. Він був простим робітником. Приїхав, оженився з моєю сестрою. Ми родом з Вербівки. Мій тато працював на бувшому ДОК “17 вересня” і забрав його сюди. Із жінкою вони приїхали до Брошнева. Він робив помічником рамника. Тоді був старий лісопильний цех. Потім він вже був рамником. Вже на пенсію він виходив пилоправом.”
Марія Пантелеймонівна пригадує, що на тих лісопильних цехах “рами приводилися в дію від шкірів, не від електрики”. Дмитра через підкошене здоров’я у зв’язку із службою в армії, роботою у Німеччині перекваліфікували на пилоправа напередодні виходу на пенсію.
Дмитро Штоковецький (зліва). Працівники ДОК “17 вересня”, 1952 рік. Фото із родинного архіву Марії Думанської
Не менш цікавою є історія про його виїзд остарбайтером на примусову роботу до Німеччини. Остарбайтерами називали осіб із окупованих німцями східних територій, переважно із Рейхкомісаріату “Україна”, яких під час Другої світової війни вивозили на примусові роботи до Німеччини:
“Коли німці забрали його в Німеччину, то він працював на фермі. Адрес я мала… Видите, як то кажуть, історія ніколи не передбачає як може бути… Він як оженився і переїхав жити у Брошнів то зустрів чоловіка, з яким він був у Німеччині у пана на роботі”.
Китайська делегація на ДОК “17 вересня”. Фото із родинного архіву Марії Думанської
Ярослав Куцій
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, TikTok та Instagram.
Надсилайте свої новини на пошту kalush.informator@gmail.com
Мобільний номер редакції +380 67 266 02 08
